Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних. www.vsi-mebli.ua
Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Тексти Мірека Боднара — це такий собі disorder у масштабі одного життя, в одній квартирі, в одному місті. В них повно самотності, яка переливається через край кожної чарки, яку йому подають у барі, коли він сидить і вкотре напивається. Але ще більше — інстинктів самознищення і самозбереження. І ще невідомо, який з них двох для нього важливіший.
І якби всі його жінки (яких насправді не так уже й багато, можливо, одна) не завдавали йому таких солодких до нудоти переживань, він мав би їх вигадати і записати (і жінок, і переживання), а потім, скориставшись магією тексту, переживати все знову і знову, знову і знову.
Обожнюю жінок у Мірекових текстах. Його жінки — це волосся і руки, приправи і рухи, голоси і гілки. І в усьому цьому вони прекрасні — настільки, наскільки прекрасними можуть бути жінки вранці, коли ще сплять. Поки він не пішов. Бо він усе одно піде. І саме тому вірші Мірека схожі на «road-poetry» з усіма її атрибутами, автостопами і ландшафтами. Ці тексти неспішні й ліниві, але водночас драйвові і динамічні, в них проступає запах чогось дуже глибокого, того, чого зазвичай соромляться і ховають, того, від чого відводять очі.
