Про що цей сайт?.

Перекладачі люди конкретні. З часу появи цього сайту в інтернетах різними митцями, хоч прозаїками, хоч поетами, хоч критиками висловлювалися різні припущення щодо нього. Від „Титанічно...
 
Про що цей сайт?
Поточне
Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Стаття
Редакція
www.koxkollum.nl
Редакція
Про що цей сайт?

Перекладачі люди конкретні. З часу появи цього сайту в інтернетах різними митцями, хоч прозаїками, хоч поетами, хоч критиками висловлювалися різні припущення щодо нього. Від „Титанічної спроби зібрати разом весь укрсучліт” до „Думаю, Автура або стане тусовочною, або загнеться за кілька місяців”. Але лише здибаний на просторах ЖЖ перекладач сформулював питання гранично чітко: * Про що цей сайт?

Перекладачі люди конкретні. З часу появи цього сайту в інтернетах різними митцями, хоч прозаїками, хоч поетами, хоч критиками висловлювалися різні припущення щодо нього. Від „Титанічної спроби зібрати разом весь укрсучліт” до „Думаю, Автура або стане тусовочною, або загнеться за кілька місяців”. Але лише здибаний на просторах ЖЖ перекладач сформулював питання гранично чітко:

  • Про що цей сайт?

Ми такі питання обмірковували ще на етапі проектування, тому теж можемо відповісти коротко:

  • „Мій круг” для авторів, „БігМір” для книжок, ДМОЗ для читачів, Метамаркет для книжників.

Але тут же виявилося, що для того перекладача більшість названих нами інтернетних брендів – пустий звук. Якщо ж ви й без нас знаєте, що „Мій круг” – то соціальна мережа, „заточена” під професійні аспекти юзерського життя, „БігМір” – популярний український рейтинг сайтів, на який орієнтується більшість рекламодавців,  ДМОЗ, або Відкритий каталог – найвпливовіший всесвітній каталог сайтів, який модерується добровольцями, а Метамаркет – популярний сервіс порівняння цін в різних інтернет-магазинах України, тоді далі можете й не читати. Хіба що перевірити, які з аспектів цього „плану захоплення Парижу” вже втілено у життя, а які ще залишаються лише на папері.

Сподіваємося, що більшість із заявленого рано чи пізно втілиться з урахуванням усіх зауважень. Авторські сайти й рейтинг книжок, наприклад, вже запрацювали. Цінники – теж, хоча в ідеалі було б, щоб ними опікувалися самі інтернет-книгарні, проте поки що їх заповнює сама редакція, не все зразу. (Хоча, якщо хтось з представлених інтернет-книгарень вже зацікавився в розміщенні у нас цін на вже викладені авторами сто з чимось книжок, контактуйте, пояснимо як це можна робити без нашої участі. Але то таке, тут краща агітація – записи в логах їхніх сайтів.)

Але потім ми усвідомили, що наш „план захоплення Парижу” вже двічі чи тричі змінювався по мірі втілення абстрактних ідей в конкретні електрони, щось виявилось неактуальним, щось неможливим, щось – навпаки, вимагало пріоритетної до себе уваги. І цей процес продовжується. Сайти – живі організми, і не завжди розростаються в той бік, куди планувалося. Автори ж ходити строєм не вміють, хоч й дуже розумні.

Тож краще буде стисло розповісти, з чого цей сайт виріс. А почався він з дворічного експерименту з промоції і розповсюдження через інтернети однієї-єдиної книжечки, яка представлена і на цьому сайті. Для експерименту були певні передумови:

  • мала вийти перша книжка одного автора-початківця
  • він вважав, що їй потрібна інформаційна підтримка
  • проте, не мав знайомих ні в пресі, ні в інших ЗМІ
  • видавець надавав примірники на рецензію лише на замовлення самих рецензентів

Щось тут було не так. Як же рецензенти замовлять, якщо не знатимуть про існування книжки? Втім одну передумову ще не названо:

  • Автор-початківець вже 8 років працював в IT компаніях, і знав, що в інтернетах майже завжди досить самого бажання і вміння чітко сформулювати, що тобі треба, як знайдуться безкоштовні сервіси для вирішення твоїх проблем.

Особливого вибору рішень в нього не було, персональний авторський сайт відпадав, бо треба було встигнути до весняної книжкової ярмарки, а персональні сайти розробляються порівняно довго, оновлюються ще марудніше, бо програміст вже не спримає це як основну роботу й відкладає в довгий ящик, трафіку, тобто відвідувачів, нагнати на них ще довше, півроку в кращому випадку, а книжкова ярмарка через два тижні. Тож початківець завів „Блог однієї книжки” одразу на двох блогових платформах, на одній з яких він зберігається в незмінному вигляді й досі, і подивитись його можна по цьому посиланню.

Необхідними розділами блога ввижалися такі:

  • Обкладинка й бібліографія
  • Окремі оповідання з книжки
  • Ілюстрації й музичний супровід, які не можна було застосувати на папері
  • Точки продажу
  • Рецензії на книжку в пресі, на радіо, на ТБ тощо (якщо будуть)
  • Анонси презентацій, фотозвіти про презентації тощо (якщо будуть)

Підбиваючи підсумки, можна констатувати, що із задачами своїми блоги справилися на всі сто і ще дрібку зверху. Дебютна книжка отримала щось із 13 рецензій у різних друкованих виданнях, автора-початківця почали запрошувати на радіо й телебачення тощо. Тобто отой найкритичніший момент в розкрутці книжки, коли про неї ніхто не знає, то й ніхто не замовляє, вдалося подолати.

Виявилося, що найвдячнішою аудиторією блогів є саме журналісти, яким,

- по-перше, цікаво, що вже писали колеги про цього автора, як вони його обізвали задля наочності, наприклад „українським Жуль Верном”;

- а, по—друге, потрібні якісь детальки й подробиці портрету автора.

Одна журналістка навіть вичитала серед стандартних тегів блогової платформи „зацікавлення” – „акваріум”, і, увімкнувши фантазію, дописала „великий”, чим насмішила усіх знайомих автора-початківця, бо акваріума той мав  лише на дві рибки. Ну і, щоб ніхто не сумнівався, - в усіх публікаціях як в мережі, так і на папері, було використане саме те фото автора, яке він виклав на блозі. Так що навіть друзі почали запитувати, чому він так не любить фотографуватися і має лише одну фотку.

(Тому до платформи вже нашої „книгосфери” додано розділ „біографія автора” й можливість додавати не одне фото, як планувалося, а більше, якими радимо авторам не нехтувати при заповненні.)

З читачами, на що автор-початківець теж все ж таки сподівався, вийшло дещо складніше, але й цікавіше. Виявилося, що з читачами в блозі потрібно постійно спілкуватися, щоб вони не втратили інтерес. У що це виливається можна глянути на другому з блогів, який оновлюється й понині, і на якому вже неможливо знайти інформації про книжку, для якої він і заводився.

Потім видали другу книжку автора-початківця. Він розмістив її на тому ж блозі бо полінкувався заводити новий, та й набутих френдів втрачати було шкода.

Потім він згадав, що була ще й нульова книжка, спробував продати з блога декілька примірників, і в нього вийшло.

Потім було написано третю, але виявилося, що на поверхні глобуса вирує криза, і видати ту книгу ніхто з видавців не береться.

Крім того, виявилося декілька притаманних блогам рис, які роблять їх дуже незручними для розкрутки книжок, про які довго не просторікуватимемо.

Одним словом, на порядку денному постало питання про авторський сайт, який не з’їжджав би весь час у стрічці друзів додолу й на який зручно було б потрапляти з пошукових машин, і коли вже за кухлем пива обговорювалися з другом-розробником подробиці того сайту, не схожого на стандартні блогові платформи, до їхніх світлих голів одночасно прийшла думка, що подібний рушій був би цікавий не одному автору, а трудозатрати що на одного автора, що на тисячу одного, будуть співмірні. Якщо ж зібрати на одному сервері кількадесят авторських сайтів, з цього можуть вирости якісь нові можливості для всіх, хто братиме в тому участь.

(Скажу що та світла ідея виявилася хибною, об'єднавчі особливості сайту вимагали значних зусиль, і ми ще ніколи так наполегливо й тяжко не працювали над жодним проектом, але що вже тепер, коли усі труднощі подолано, жалітися. Оплески Розробнику, який самотужки упорався із завданням цілої команди, й Редактору, якомусь довелося з нуля створити Жанровий поділ сучукрліту, придатний для класифікації книжок на сайті і поіменно назвати усі чотириста з чимось українських міст, та й годі. )

Тож ми вирішили спробувати, що з того вийде. І за ці неповних три місяці, які сайт вже існує в мережі, він нас вже не раз по-доброму дивував, натякаючи на те, що задумка безумовно корисна, справа лише за тим, наскільки в Редакції вистачить ентузіазму. Ті анонімні критики з початку цього тексту безумовно праві: ентузіазм теж ресурс, він вичерпується в середньому за півроку.

Підтримати ентузіазм розробників автори, читачі й інші верстви книжкового населення інтернету поки можуть лише одним шляхом: відвідуйте, реєструйтеся, викладайте свої книжки, байдуже видавницькі, чи самвидав, (про електронні – окрема розмова, читайте серію Агрегатні стани книжки, яку можна знайти в Гуглі за запитом "Оце таке") обговорюйте вподобані книжки й голосуйте за них. Рекламодавці й вебмайстри можуть підтримати ентузіазм геть інакше, але про це іншим разом. Невдовзі заведемо для них окремі розділи.

З повагою,

Редакція сайту „Автура”

Поділитись:
Реклама
Rambler's Top100