|
ПЕРЕДДЕНЬ ДОБИ ВОДОЛІЄВОЇ : ФІЛОСОФСЬКИЙ РОМАН-ДИЛОГІЯ, Том I
Федь Анатолій
— Склянка Часу*Zeitglas,
2013.
— 470 с.
— (Серія: Сучасний роман).
— м.Канів. — Наклад 1000 шт.
Можливість автографа.
ISBN: 978-966-2306-44-6
ББК: 84(4 Укр-Рос)6-4
Жанр:
— Проза
— Роман-виховання
— Філософська антропологія
Анотація:
Наскрізні герої роману: Прстір – частина узвишшя Українського степу і Час – між голодомором (1933) і голодом (1947). Авторові достеменно не відомо, ким читачеві доводиться Антон (перша книга) і Данилко (книга друга): дідом, дядьком, братом чи іншими якимись родичами. Хвіртка, через яку підлітки збираються виходити у широкий світ – з горбилів нетесаних для міцності колючим дротом скручених. Можливо через те усюди вони свої і ніде не дома, завжди у часі й позачасом, пов’язані з силами космічними. Життя своїх героїв-дітей та їхніх матерів – Натки і Гертруди – автор не вивчав за підручниками й хрестоматіями. У тому далекому сорок сьомому він жив між ними, і зараз, через десятиліття, їх світлі образи воскресила пам’ять. Це роман-спогад про вчорашній чорно-білий, подеколи кольоровий сон, який знайшов притулок на папері як філософський роман про межичасся – довоєнним голодомором і післявоєнним голодом. А ще ось про що: хай кожен буде пильним, його оточують тілесні сили, про які вона, здебільшого не має й гадки.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Світанкової середи лютого місяця п’ятнадцятого числа 1933 року молода жінка по-зимовому вдягнена у поношену, колись, ще до сімнадцятого дорогу одежу, стояла посеред крижаної річки і напружено вдивлялася в той бік, де засніжені дуби Хрестища даленіли блиском вранішнього Сонця. Та й думу думала жінка в обмотаних мішковиною стареньких ботиках з високими та гострими закаблуками: ідеєю Сонця народжені чи не всі існуючі релігії світу. То вже не Сонце, а релігії дарували ключі до розгадки таїни буття людського. Виявилося, відімкнені двері відкривають обрії країн, без яких немислимий Дух, як існування ... [ Показати весь уривок ]
життя. Відтак стає вільний доступ у країну Надії, Віри й Любові. Вони, названі країни, не менше загадкові як Сонце, не менш привабливі як краса. Та й релігія існує завдяки Віри, Надії і Любові й гармонійній Красі.
Червоний диск лякав своєю загадковістю і вабив променистою гармонією. “Загадковість і краса, – подумала жінка в обірваній одежі, – можуть ущипнути серце. У кого горить пломінь добра, хто сповнений внутрішньої сили – зачепить душу”. В ситуації відчаю, в якій опиняється людина, про високе зазвичай не згадують, та жінка чомусь нараяла собі про контури троянди і відчула її запах, ніби то й не вона так помислила, а хтось сторонній відкрив квартирку у обшири її світовідчуття. [ Згорнути уривок ]
|
