|
Камінь дощу
Лесик Панасюк
— ГО «Форум видавців»,
2013.
— 32 с.
— (Серія: Молода республіка поетів).
— м.Львів. — Наклад 1670 шт.
Жанр:
— Поезія
— Збірки лірики
— Верлібр
Анотація:
«Камінь дощу» – поезія з присмаком містики. Загадково і напружено розгортаються її образи, складаються зі складних комбінацій розмаїтих елементів метафори. Є чого стривожитись, але часто заспокоїти може сюрприз – котрийсь несподіваний і милий поворот. Такі сюрпризи й досить вибаглива предметність забезпечують книжці «Камінь дощу» належний градус цікавості – про витрачений час її читач і читачка не пошкодують. (О.Коцарев)
Лесик Панасюк підходить до писання обережно, притишено. Книга «Камінь дощу» іноді хрипить, але не болить, і ми маємо дякувати за це. Вірші Панасюка – це настрій зачудовано-вмиротвореного спектру, з обов'язковими кількома оригінальними спостереженнями у ремарках до цього стану. Лесик Панасюк колись докопирсається до загальної мудрості і буде ходити між тінями деревами, як це роблять нині Лишега чи Голобородько. (П.Коробчук)
«Камінь дощу» – збірка тривожна, і водночас – спокійна. В ній немає гострих кутів, проте є пронизливі образи, герметичний сюрреалізм, що дозволяє поглянути на предметний світ з несподіваної точки зору. Лесик Панасюк виписує поезію, ніби підбирає ключі від цього світу, ніби крутить коліщатка із числами коду: найважливіше для нього – щоби всі образи стали на своє місце – і вірш набуде краси, щоби всі вірші стали у струнку структуру – і вийшла міцна і сильна збірка – «Камінь дощу». (Б.-О.Горобчук)
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Інструменти тепла
Бобри сточили нас і загатили річку
лежимо слухняно у воді піднімаємо рівень води
зупиняємо течію
А скільки із нас можна було б зробити інструментів тепла
Тепер тільки слухати
прозору тонку сопілку горизонту
бубон сонця з золотими калатальцями
А річкова риба
бачить у нас чудовий ткацький верстат
стрибає човниками між нитками води
скоро буде чим укритись
Діти що біжать до річки
не звертають на нас уваги
плещуться хлюпочуть
псують візерунки на покривалі води
та й якби побачили нас то не впізнали б
Ніяк не можуть нами бобри натішитись
обіймають маленьких ... [ Показати весь уривок ]
бобренят і розповідають
де знайшли і як сточили
Ми гілками зчепились
ми вкрились водою
Тепер тільки слухати валторни і туби хмар
тільки скрипки та альти перелітних птахів
Бобер плескає хвостом по воді
а наші волинки сердець виграють одна одній сонні мелодії [ Згорнути уривок ]
|
