Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua
Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
|
|
|
Камінь дощу
Лесик Панасюк
— ГО «Форум видавців»,
2013.
— 32 с.
— (Серія: Молода республіка поетів).
— м.Львів. — Наклад 1651 шт.
Жанр:
— Поезія
— Збірки лірики
— Верлібр
Анотація:
«Камінь дощу» – поезія з присмаком містики. Загадково і напружено розгортаються її образи, складаються зі складних комбінацій розмаїтих елементів метафори. Є чого стривожитись, але часто заспокоїти може сюрприз – котрийсь несподіваний і милий поворот. Такі сюрпризи й досить вибаглива предметність забезпечують книжці «Камінь дощу» належний градус цікавості – про витрачений час її читач і читачка не пошкодують. (О.Коцарев)
Лесик Панасюк підходить до писання обережно, притишено. Книга «Камінь дощу» іноді хрипить, але не болить, і ми маємо дякувати за це. Вірші Панасюка – це настрій зачудовано-вмиротвореного спектру, з обов'язковими кількома оригінальними спостереженнями у ремарках до цього стану. Лесик Панасюк колись докопирсається до загальної мудрості і буде ходити між тінями деревами, як це роблять нині Лишега чи Голобородько. (П.Коробчук)
«Камінь дощу» – збірка тривожна, і водночас – спокійна. В ній немає гострих кутів, проте є пронизливі образи, герметичний сюрреалізм, що дозволяє поглянути на предметний світ з несподіваної точки зору. Лесик Панасюк виписує поезію, ніби підбирає ключі від цього світу, ніби крутить коліщатка із числами коду: найважливіше для нього – щоби всі образи стали на своє місце – і вірш набуде краси, щоби всі вірші стали у струнку структуру – і вийшла міцна і сильна збірка – «Камінь дощу». (Б.-О.Горобчук)
|
Лінк із зображенням книжки:
|
| Рецензія |
|---|
|
02.09.2014
Автор рецензії: Василь Карп'юк
(джерело:
Читомо)
Лесик Панасюк переміг цього року на фестивалі «Молода республіка поетів», який проходив у рамках Форуму видавців. Через те йому видали збірку і сталося це досить оперативно. Сама книжечка цікаво оформлена самим автором, а ще у ній досить незлецькі тексти. Після них складається враження, що нарешті українські молоді поети переростають слемівську культуру і мислять поезію трохи глибше. Можливо, в Панасюка є трохи впливу сімдесятників-вісімдесятників. А це прекрасний час нашої поезії – Мельничук, Чубай, Голобородько, Лишега, Герасим’юк, Римарук… Тому в Панасюка назва книжки вже не «Хот-доґ» чи «Сепаратизм», ... [ Показати всю рецензію ]
а «Камінь дощу». І вже в першому тексті зрозуміло, що маємо справу з метафізиком-початківцем, який, проте, відрізняє мовчання від тиші:
Я іду вулицею
але не чую власних кроків
помічаю знайомого з іншої сторони вулиці
і гукаю його щоб привітатись
але з мого рота вилітають кулі мовчання
які чомусь не схожі на кулі тиші
Книжка складається із двох частин «Камінь у небі» і «Пташка у воді». В кожному з них по десять віршів. Себто, зовсім трохи. Метелик. Але ж все у ньому доволі гармонійно. Це теж немало – могти адекватно обходитися зі своїми текстами. Лейтмотивом до всієї збірки можна вважати вірш «Коли не за руку»:
Камінь вийнятий з води
вже скоро не має нічого спільного з водою
Птах струшує із себе синь
спустившись на землю
Хлопчина з неувімкненим фотоапаратом
підходить до кожного
і робить вигляд що фотографує
перехожого робить піддослідним
Підходить до мене
а я не камінь у небі
підходить до тебе
а ти не пташка у воді [ Згорнути рецензію ]
|
|
|
|
