|
Київ.юа : роман
Тетяна Белімова
— Клуб сімейного дозвілля (КСД),
2013.
— 256 с.
— м.Харків. — Наклад 4000 шт.
Тверда обкладинка.
Жанр:
— Феміністичне
Анотація:
Соціально-психологічна драма про непрості стосунки у родині та поза її межами. Як воно краще, роками підтримувати "ілюзію шлюбу", чи відчути невагомість і розчинитися у новому (може, цього разу справжньому) коханні? Льоана зможе? Льоні варто спробувати... А якщо вона вже перестала бути Льоною, пробившися до свого автохтонного і давно забутого Альона? Тоді Альоні не варто починати!
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Вона пішла, але багато її речей, на які він постійно натикався ніби симулювали її присутність. Вона пішла…Чи не цього він хотів? Не цього прагнув, коли викидав її у одній сорочці до ліфту, мертвецькі п’яний і то не від горілки, – ні-ні, він якщо й пив, то ніколи не упивався, – п’яний від своєї злоби до неї, налитий по вінця лютістю й гнівом?
Так! Саме про це були усі його думки останнім часом. Невидимий хробачок смоктав не перестаючи ні на мить, навіть уві сні, вимагав дії, ривка, атаки, будь-якого вчинку, щоб звільнити простір від неї, такої … навіть слова не підібрати цензурного. І ось нарешті ... [ Показати весь уривок ]
зранку, після незвичного останнім часом довгого сну, встав і не побачив її. Вона не залишила записки, і ніякого іншого повідомлення на автовідповідачі чи телефоні теж не було, але він чомусь відразу спинним мозком відчув – її немає, немає тут у його житті. ЇЇ не буде. ЇЇ – більше – не – буде – тут – і – з – ним. Вона ніколи вже не повернеться, не забуде, не пробачить, бо немає такої сили, яка б воскрешала кохання. Був один такий чоловік колись, але давно вже не з’являвся на цій грішній землі.
Льона. Це він її створив, бо її «батьки-колгоспники» навіть імені їй порядного не дали.
- Альонушка! Моя Альонушка як дівчинка з шоколадної обгортки! - любив повторювати тесть.
Альонушка-бурьонушка… Альонушка з Іванушкою (і таки дійсно – назвали її меншого брата-дегенерата Іваном!) – дивись зноску на російські народні казки й на види сільського життя! Що за провінційність?! Переїхати у місто – переїхали, а смаки свої селюцькі не залишили, із собою прихопити не забули…
Довелося ампутувати «А», і вийшло нічого, навіть стильно вийшло – Льона.
Відключив телефон. Секретарка… Сказав, не буду сьогодні в офісі. Не маленькі, впораються. Сьогодні – вихідний, і ніяких зв’язків із громадськістю… [ Згорнути уривок ]
|
