|
07.04.2015
Автор рецензії: Галина Даниленко-Зінчук
(джерело:
тижневик "Партнер")
Саме таким рядком вдивляється у читача книга земляка Віктора Остапчука, який з 1997 року тимчасово проживає і працює в Об’єднаних Арабських Еміратах. Поетична збірка «Дихотомія» вийшла друком у Львові січня 2015 року. Нова добірка є книгою вибраного, тобто вона містить як нові, так і вірші з попередніх збірок – «У білих покоях», «Палаючі блавати». Тут зібрано майже в сюжетну лінію найорганічніші для автора поезії, написані упродовж 30 років, в яких дивовижно поєднується філософське осмислення буття з надзвичайно тонким ліризмом, як у строфі:
…і прийдуть і повторять
доки звір ще не вмер
І велику ... [ Показати всю рецензію ]
покору
І великий Четвер
І прийдуть і відійдуть
доки звір ще не вмер,
помолись не в неділю –
т е п е р.
Щодо біографічної світлини Віктора Остапчука: народився 1962 року в селі Хотень Перший Ізяславського району. У Хотні-Плужному навчався, зростав у дружній родині – матері-вчительки і батька-працівника сільського господарства. На хвилях дитинства та юності гартувався у любові до рідного краю, батьківського дому. Закінчив фізичний факультет Львівського державного університету за фахом «Радіофізика і електроніка». Працював інженером-розробником у Львівському Науково-Дослідному Інституті Радіотехніки та Електроніки, а затим – інженером апаратно-студійного комплексу у Львівській Обласній Телерадіокомпанії. Дебютував у поезії 1987 року. Саме цього періоду грянула перебудова. І коли почався Рух, передова інтелігенція Львова під керівництвом В’ячеслава Чорновола організовує живий Ланцюг Єднання українців – від Львова до Києва. Віктор Остапчук стояв у цьому Ланцюгу під Золочівом. З великим болем він написав про зболену ранами і отрутою Україну в поезії «Вересень, Україна»:
…Земле моя осіння,
що бур’яном поросла.
скільки добра посіяно,
скільки накошено зла!..
На той час припадають публікації в альманасі «Вітрила», збірнику «Високий Замок», піврічнику «Поезія», в журалах «Жовтень», «Дзвін», у колективному виданні «Хвиля» та бібліотеці альманаху українців Європи «Зерна».
А сьогодні, мені невимовно приємно спілкуватися зі своїм земляком-побратимом і, надто поважно, презентувати усьому загалу читачів нову книгу, представити і передати поетичний збірник для його рідної Плужненської школи-гімназії. А також учням санаторної школи-інтернат у Плужному, у бібліотеки, інші освітні заклади, зрештою і для мого рідного ліцею, де у кабінеті української мови і літератури я створила куточок «Земляки – творці слова», щоб учні змогли працювати творчо на прикладі життя талановитого коша Ізяславщини. З Божого благословення та побажань Віктора Андрійовича маю нагоду подарувати книгу власне моїм друзям, колегам, аби і вони мали можливість пізнати долю митця рідного краю, перегорнути життєпис у поезії – від Міражів Аравійської пустелі до Світлих тінів незабутніх; торкнутися сердечних хвилювань автора у розділі «Вірші для Оксани»; відчути стомлену тугу і біль сина своєї батьківщини у доробку «Україна, 2014»; застигнути думкою-миттю і нечутно дихати в унісон, як у розділі «У білих покоях» (…Нечутно дихай, дотиком одним//знайди мене, впізнай, не зруш легкого,//ясного сну. Ми не минемо з ним.//Робітню нашу лишимо на кого?..). І, наразі, ми не зможемо не погодитися з В.Остапчуком, що не зупиниться день і ніщо не зупиниться як у частинах «Схід» — «Захід».
Звичайно, шановні читачі, у вас виникає запитання щодо узагальнення в назві книги. Адже існує два тлумачення поняття «дихотомія», — з точки зору біології, як роздвоєння, розгалуження головної гілки дерева на дві частини, або ж логічне, тобто будь-яке поняття ділиться на два видових, що суперечать одне одному:
із Дубаю в Стамбул, ну а звідти — до Львова
дещо згодом, вже вкотре, усе навпаки
аберація часу не є кольорова
руху дихотомія дається взнаки…
У чому ж смисл тематичної оздоби назви? Звучить незрозуміло, дещо математично для тих, хто сьогодні познайомився вперше з Віктором Андрійовичом, але не для мене, адже життя цієї людини я перечитала у своєму серці вже давно. Для нинішнього ж читача, Віктор Остапчук саме так окреслив свою пожиттєву «Дихотомію»: «Я не випадково прийшов до цієї назви, навіть беручи до уваги, що в книзі є однойменний вірш. Я є Близнюком за гороскопом. Моє життя, волею долі, було поділено на дві половини — до переїзду в Емірати, і після, згодом — до смерті сина і після. І такою є філософія буття. Крім того, це слово є базовою складовою багатьох термінів у фізиці, логіці, біології, історії, релігії, психології. До прикладу — дихотомія руху, дихотомія духу і тіла, дихотомія схід-захід, дихотомія чоловік-жінка та ін. Що є часто опосередковано присутніми в моїх віршах».
А від мене для вас, жителі міста-села – миру, злагоди весняного квітування і сонячного бажання познайомитися з творчістю Віктора Остапчука, бо саме в цій людині поєдналася любов до вагомої в усьому світі – інженерії і таємничого вразливого слова. Світ постане перед вами у розрізі та меридіанах, у паралелях і колах. Все ніби ускладнене філософською думкою, метафоризмом. Та варто лишень вдуматись і, починаєш розуміти, що складна метафора – це усвідомлення сенсу людського існування, взаємин природи і людства, переливи фольклору та міфології:
Сплетіння світлих ліній і луна
розлитих лип в легкій жовтавій піні
сплетіння лиць і стаєна струна
тремких легенд, легких купальських співів.
Г.А.Даниленко-Зінчук
Викладач української мови і літератури
Старший викладач Плужненського ПАЛ [ Згорнути рецензію ]
|
