|
Скіфія-2015-Літо : Літературний альманах, упорядник О.Апальков
Олександр Апальков, Комісарук Володимир, Соляр Ганна
— Склянка Часу*Zeitglas,
2015.
— 300 с.
— (Серія: Альманах "Скіфія").
— м.Канів. — Наклад 300 шт.
Можливість автографа.
ISBN: 978-966-2306-82-8
ББК: 84(4-Укр.РОс)6-5
Жанр:
— Проза
— Поезія
— Гумор і сатира
Анотація:
«СКІФІЯ-2015-Літо» виданий у видавництві «Склянка Часу*Zeitglas». До участі запрошувалися автори України та країн зарубіжжя.
Твори приймалися до 10 серпня 2015 року.
Примірники - за ціною 70 грн. можна замовити в редакції.
При замовлені понад 5-ти додаткових примірників, вартість кожного
становитиме 60 грн.
Довідки за тел: 04736-36805,
або zeitglas@ck.ukrtel.net
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Олександр Апальков
Її політик
„Той, хто кидає камінь першим, сам не знає, навіщо він це робить, якщо тільки йому за це не заплатили.”
Вольфганг Кьоппен.
Світ багатих і жебраків. Світ прохачів і спонсорів. Такий світ влаштовує її друга. Її – ні.
Подібно мідному вершнику поглядає на неї він – поважний громадянин. Ліберальствующий тиран.
Під всім небом був у нього єдиний друг – вона. Але тепер – її у нього немає. І немає вже давно.
Ось лежить перед ним, схожа на неї.
Але, тихо!
Він, ситий і злегка піддатий, згадує. І сонце не ворухнеться в небі.
Він виріс в будинку з бібліотекою батька. ... [ Показати весь уривок ]
Батько робив гроші і нічого не читав. Син читав. Весни дозрівали і ставали літами. Осіні перетікали в зими, і стукав капіж зародка нової весни. Він мріяв стати священиком. Його тіло належало його голові. Сладостно-млосна гидота грішних думок його не долала. Він готувався до сану. І був міцний.
Цій міцності позбавила його вона.
Вона розстібнула йому ширіньку і розплющила очі на красу.
– Ти, – сказала йому вона, – стань політиком. Прагни влади, і матимеш її, насолоджуючись.
Їх оточувало казармове плем'я – слуги своїх панів. І він став паном.
Вона ж існувала богемно. Безладно побираючись, ненадійно закохуючись і споглядаючи світ, захоплено. Вона була вигодувана іншим повітрям.
І ось, доля їх звела.
Він усміхався їй приборканим хижаком.
Вона дослухалася.
Він чув дичину.
– Тепер у тебе є право вибору, – сказала вона одягаючись.
– Мати права і обов'язки – сказав він, – це пам'ятка безробітним.
Священиком він не став.
Він прийняв її пропозицію. І пройшли роки.
Тепер він приймав почесті і терпів незручності, тому що його славили телевізори, газети, біг-борди, інтернет. Він постійно готується. Його інтерв'ю улещують дурість тих, хто робить громадську думку. Електорат. Мерзотники, – згадує він часто читане в батьківських книгах, – ці людиська все так-само: вип'ють по кухлю пиво, перш ніж підуть на майдан дивитися, як палять відьом.
Він виглядає поважно, але змахує чимось на лжепророка. Вдало веде розмову авгура. І народ не спить, слухатиме його в нічним телеефірі. І він говорить про себе, для інших: підлітків, чоловіків, жінок.
У нього тепер багато жінок. Він навіть не питає як їх звуть. Цим займається апарат. Він обходиться з ними, невтручаючись. Адже йому лише потрібно скинути „тиск”. Солодко-млосна гидота грішних думок його не здолала-таки. Адже він так потрібен країні. А країна знову переживає чергову кризу, в хаосі і перманентній несталості.
Він вперше покористувався нею, і залишив. Як користуються бритвою, і кладуть у ванні на поличку, до наступної потреби.
Вона була віддана на заклання забуттю в царство бідності, сумнівів і інших інтелігентських розкаянь совісті. Вона протестувала біля парламенту, підтримуючи правильні погляди. Але, в штовханині ніколи не помітити, хто першим кинув камінь... [ Згорнути уривок ]
|
