|
Афродита. Жіноча еротична поезія. Античні міфи у сучасній обробці : поеми
Антоніна Спірідончева
— Самміт-книга,
2016.
— 144 с.
— м.Київ. — Наклад 1000 шт.
Тверда обкладинка.
ISBN: 978-617-7350-63-6
ББК: 84(4Укр)6-5
Жанр:
— Поеми
— Антична міфологія
— Еротичне
Анотація:
У збірці «Афродита» сучасною поетичною мовою переказано основні міфи про богиню краси і кохання Афродиту, а також розглянуто різні грані ідеалу античної жіночності. Однак твір не обмежується лише Афродитою, тут є й інші жіночі типажі: холоднокровна Афіна, вічно цнотлива Артеміда, воїтельки-амазонки. Оповіді багаті на еротичні сцени, адже в античному світі панувала розпуста і любов до вина, та й середземноморське кохання — гаряче!
Книга ілюстрована класичними творами мистецтва.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Народження Афродити
В морі м’яка перламутрова піна
Ніжно гойдає на хвилях красуню.
В золоті кучерів білі перлини,
Тіло струнке і насичене юнню…
Ще не відкрились дівочому зору
Ні узбережжя, ні чорні дві скелі…
Шовком безкрає хвилюється море,
Слабкість п’янка серед хвильок веселих.
Пестить солона вода її шкіру,
Миє їй губи, цілує їй пальці.
Поки не час одягатись у біле,
Ніжкам тендітним ступати по гальці…
Зріють краса і кохання у лоні
Хвильок, емоцій та сонячних бліків.
Чисте багаття палкої любові
Спершу спалахує без чоловіка.
Зовсім не поглядом, словом чи ложем!
Тягне ... [ Показати весь уривок ]
мужчину у поле магніту
Сила морської любові… І кожен
Буде кохати п’янку Афродиту.
Афродита vs Амазонка: Влада над коханням
(фрагмент)
У небесній блакиті,
Зачарованій днем,
Неприборкане літо
Запалало вогнем.
Ні хмаринки, ні птаха,
Тільки сонце горить…
Кароокий хлопака
Вбік відкинув горіт,
На паруючу землю
Ощасливлено впав
І в траві, як в постелі,
Правив дяку богам,
Бо у річці глибокій,
Що тече за горбом,
Молоді амазонки
Мили коней гуртом.
Причаївся Танаїс –
«Жеребець» молодий –
І дививсь, як плескались
Юні діви в воді,
Як їх білі туніки
Вітерець полоскав
(Хлопець тільки мугикав
Між розсунутих трав);
Як водиця блискуча
Розліталась всебіч,
Як з-за дальньої кручі
Чийсь доносився клич;
Як струнка амазонка
Несла збрую в руці,
Поки кінь аж по холку
Занурявся в ріці;
Як одна метушливо
Верхи всілась коню
Й, обійнявши за шию,
Мила груди йому,
І, роботою горда,
Серед білого дня
Цілувала у морду
Молодого коня.
Війна Афродити
(фрагмент)
Ляскає зброя і зблискують вістря,
Над поєдинками крешуться іскри.
Воїнам смерть наступає на ноги,
Ними вкладаючи шлях перемоги.
Падають ранені з кіп’ями в серці,
Ноги троянців ідуть по ахейцях.
А на троянців заносяться списи…
І відчайдушно з небесної висі
Та, що в руках не тримала ніколи
Жодної зброї, стрибає на поле,
Всіяне трупами борної битви –
В сяйнім плащі золота Афродита.
І якщо бачить троянця упалим,
То закриває плащем від удару –
Ворог в тім сяйві, не бачачи цілі,
Хибить – троянець встає уцілілим.
Скільки мужів врятувала богиня –
Хтозна! А в думці: аби не загинув
Син її рідний, що теж на цім полі
Б’ється відважно за жінку і Трою. [ Згорнути уривок ]
|
