|
Літературно-мистецький журнал "Склянка Часу*Zeitglas",№78 : журнал
Олександр Апальков, Єременко Володимир, Фінкель Леонід, Крим Анатолій
(Переклад:
Апальков Олександр, Хомутина Хельга)
— Склянка Часу*Zeitglas,
2016.
— 164 с.
— (Серія: журнал).
— м.Канів. — Наклад 1000 шт.
Можливість автографа.
Жанр:
— Проза
— Часописи
— Культурологія
Анотація:
У червневому номері 78 журнал „Склянка Часу*Zeitglas” публікує оповідання Олександра ВОЛКОВА „СОЛДАТИК”, повість Влада НАСЛУНГИ „МІЙ ФІНСЬКИЙ ДРУГ”, новели Юрія ШЕЛЯЖЕНКА „ФЕДЕРАЛІСТ”, Еліни СВЕНЦИЦЬКОЇ „ЖИТТЯ ЗА МОСКОВСЬКИМ ЧАСОМ”.
Розділ Альтернативна проза представляє шкіц Романа ШИЛУЦЬКОГО «ОДНА ГРУДНЕВА ПОДІЯ», оповідь Леоніда ФІНКЕЛЯ «НАОДИНЦІ З ЖИТТЯМ», нарис Анатолія КРИМА «НА ДРУГИЙ БІК».
ПОЕЗІЯ представлена творами лідерів V-го міжнародного поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора» Галини ВИНОГРАДСЬКОЇ, Сергія ЛЕВЧЕНКА, Володимира ГІЛЬЧУКА, Лідії КОВАЛЕНКО, Миколи ПРОЦЕНКА (із паралельними перекладами німецькою мовою) та новітніми віршами Олесі ГРИГОР`ЄВОЇ, Оксани ЛОГОШИ, Володимира ГЛУЩЕНКА, Вікторії НЕМОЛОТ та молодих українських авторів.
У рубриці Сучасна поема побачив світ твір Євгенії БІЛЬЧЕНКО, „КАЛЕНДУЛА”.
Розділ Критики та есеїстики друкує нарис Володимира ЄРЕМЕНКА „ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ” про твори та вторів попереднього номера журналу «Склянка Часу»
Галерея журналу представляє графіку Олексія МАРТИРОСОВА.
Докладно про цей 78 –й номер журналу на сайті:
http://zeitglas.io.ua/s2376894/
|
Лінк із зображенням книжки:
|
– Если бы я всё это воспринимал серьёзно, – сказал Шелнбергер, – у меня развилось бы слабоумие.
Мы сидели в пивнушке на Гагенцолернштрассе. Меня смущала какая-то антисанитария. Она сказывалась в неметёном паркете, в неухоженных вазонах, в непричёсанном кельнере. Но, Карл, привёл меня именно сюда. Мы пили «Дибельс-альт» и я рассказывал ему о наших переменах.
Говорил о планах правительства выкрасить все заборы страны в оранжевый цвет. Потому, что сын президента получил пожизненное авторское право именно на этот колор.
– Саша, – отставил в сторону свой бокал Шелнбергер, – если ты вдруг начнёшь ... [ Показати весь уривок ]
прислушиваться к этому шуму, то, попроси кого-нибудь встряхнуть тебя как следует. И ты вернёшся к реальности.
– Но, – пытался я иронизировать, – это же оригинально. Был у нас писатель Гоголь.
– Слышал.
– Так в его пьесе «Ревизор» судья брал взятки борзыми щенками. Щенками! – изобразил я ладонью маленького цуцыка. А тут – показал я пальцем на увядшую в кадке и уже порыжевшую пальму, – цветом.
– Ах, удивил, – ухмыльнулся Карл, – когда я работал ещё с Фокиным, у вас приносили баксы в конвертах. А нынче, читал, заносят в коробках из под обуви. Вмещается ровно семьсот семь тысяч долларов. Это, – он вытянул губы в трубочку, – лидерство в гонках мздоимодателей.
Кельнер принёс ёще два пива, не спрашивая нас. Поставил на стол. Забрал наши бокалы, мой, даже недопитый. Черкнул два раза по картонной подкладке бокала Карла. Заложил карандаш за ухо. Ретировался.
– Мы, – ткнул Шелнбергер себя пальцем в грудь, – рассматриваем коррупцию как основную причину экономического убожества.
– А у вас взяток не дают?
– Дают! – оживился Шелнбергер, – борзыми щенками...
Александр Апальков, " Маша и Наташа". стор.119. [ Згорнути уривок ]
|
