|
Жаба в лімузині : Роман
Юрій Грицина
— Український Авторський Портал,
2017.
— 220 с.
— м.Тернопіль. — Наклад 1 шт.
Жанр:
— Міське
Анотація:
Головний герой роману отримує надзвичайний дар — можливість зцілювати інших. Нужденні шикуються в чергу, що зростає з кожним днем. Та оточення цілителя намагається направити процес у комерційне русло. Чи встоїть головний герой перед спокусами і небезпеками, які очікують його в майбутньому?
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Павло сидів за столом і озирався довкола. Обід був ще не готовий і хотілося якось нагнати апетиту, тому цілитель зосередив свій погляд на натюрморті невідомого голандця. На тарелі парувала запечена качка, поруч лежали кілька цибулин, шмат хліба. Правда, чи то художник був з почуттям гумору, чи то колись так справді подавали страви, але картину доповнювала ще одна качка, але не обпатрана. Її тушка лежала на краю і довга шия звисала, ніби мертве створіння заглядало під стіл. Можливо, в давнину за допомогою такої мазанини й виділялась слина, але за ті кількасот років змінилися і гастрономічні смаки, ... [ Показати весь уривок ]
і самі люди. А тепер за допомогою цього ”шедевру” можна було хіба що затулити на стіні якусь пляму або тріщину. Правда, дешевше було б збудувати новий будинок без будь-яких дефектів, аніж купувати шмат тканини із старою фарбою.
Павло згадав, що Камі говорила про ще одну картину на аукціоні, яку слід було б придбади для їдальні. Та цілителя не цікавило, що ж буде зображене на іншому шедеврі і він просто дав свою згоду на купівлю, як завжди і траплялось.
Згадавши про Камі, Павло вже не дивувався, що сприймає це ім’я так звично, без негативної реакції. Камі, Каміла, Ганна. Якби хтось досліджував походження цього ряду імен, то не знайшов би нічого спільного. Та Павло знав, що з філологією тут нічого не пов’язано, тому й звик до Камі, яка була Камілою, а ще раніше Ганною.
Така трансформація імен відбулася з медсестрою, яка доглядала за цілителем, коли той після побиття лежав у лікарні. Ганна погодилась працювати у Павла і зовсім про це не шкодувала. Відбулася трансформація і її статусу. Кар’єрний ріст їй ніхто не пророкував, а вона із звичайної асистентки лікаря, що проводив огляд пацієнтів, досягла ”вершин”– стала улюбленою жінкою боса.
Можливо, зміна імені була звичайнісінькою примхою, але одного разу Ганна заявила Павлові:
– Якесь моє ім’я неоковирне і смердить селом. Тобі не здається, любий?
Та тоді Павло тільки звів брови, читаючи газету, що мало б означати його нейтральність у цьому питанні.
– Я хочу бути Камілою.
На це Павлові було пристати найлегше, тому він тільки кивнув головою на знак згоди. Та виявилось, що все це надто серйозно. Ганна звернулась до відділу РАГСу й ім’я їй змінили офіційно, із записом у паспорті. Тепер новоспечена Каміла вимагала від Павла, щоб той пестливо називав її Камі. Він погодився, хоча при вимовлянні цього варіанту імені чомусь виникали асоціації із вантажівкою КАМАЗ. Ні-ні, Ганна-Каміла-Камі не була такою ж великою і безформною, просто на слух це так сприймалося. [ Згорнути уривок ]
|
