|
ДІТКАМ НА ДРІМКИ : Дитячі казки та історії для особливих дітей
Ольга Рєпіна
— Журфонд, Дніпропетровськ,
2014.
— 24 с.
— (Серія: Дитячі казки та історії).
— м.Дніпропетровськ. — Наклад 300 шт.
Тверда обкладинка.
ISBN: 978-617-7146-33-8
ББК: 84.4 УКР6кр
Жанр:
— Казки
— Дитячі оповідання
Анотація:
Пропонована збірка казок і історій призначена для дітей з особливими потребами. Ці оповідки використовуються в навчальній, виховній, позакласній роботі з дітьми-вихованцями молодшого шкільного віку для розширення знань з довкілля та підвищення рівня соціально-психологічної адаптації методами арт-терапії.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
ІСТОРІЯ СИНЬОГО ЧАЙНИКА
На одній кухні мешкав синій чайник. Він був старий-престарий, закіптюжений, емаль на ньому ген-ген коли вицвіла і, звісно, не виблискувала. Чайник так довго жив у цій оселі на кухні, що йому здавалось, ніби він знає тут геть усі кухонні речі. Одного разу, поставивши чайника на вогонь, господиня раптом звернула увагу на те, який закіптюжений її улюбленець.
– Ото ж бо, – сказала вона, − треба його замінити! А то хтось прийде у гості, так соромно запропонувати чаю!
Чайник так засумував, почувши це, що цього разу кип'ятив воду значно довше.
– Та що ж це таке! – знов ... [ Показати весь уривок ]
обурилася господиня. – Так не годиться, треба таки придбати нового чайника!
За декілька днів вона принесла додому красиву коробку, поставила її на стіл і, відкривши кришку, дістала новенького чайника, що виблискував дзеркально-нікельованими боками.
− Який красень! – побачивши новачка, зацокали тарілки.
− Справді, красунчик! – задзеленчали кавові горнятка. − Ой, він блищить, зовсім як ми! Це наш родич! – загомоніли срібні ложки.
– Що краса? Краще б він був добрим, аніж красивим, – обізвався мудрий старий ніж, який чимало бачив у своєму житті.
Усі зашипіли на нього, а синій чайник зітхнув і мріяв стати непомітним.
Тим часом господиня запалила плиту, налила у новий чайник води і поставила його на вогонь.
– Ай! – заволав чайник. – Обережно! Що ви робите! У середині мені холодно, а дно занадто пече! Дивіться, я вже запітнів!
Посуд здивувався.
– Але ж ми тут усі служимо людині. Ми повинні терпіти і вогонь, і воду, – сказав великий горщик, у якому завжди варилася гарбузова каша.
− А я не буду, не буду терпіти! – верещав красень.
З нього почала вириватися пара, кришка високо підстрибнула, вода вилилася із носика і ледь не загасила вогонь. Плита зашипіла, зашкварчала...
Тут прибігла господиня та схопилась за ручку чайника.
– Ось тобі, мучителько! – скрикнув новачок і обпік жінці руку. – Не будеш більше катувати мене на вогні!
Господиня ойкнула й умить поставила чайник на плиту. За хвилину вона загорнула руку у ганчірку і знову підняла чайника, щоб налити окропу у порцелянову чашку.
− Ой, – раптом тихесенько дзенькнула чашка. – Боляче...
Потім вона розпалася навпіл.
− Це ж моя улюблена чашка! – обурилася господиня.
Вона уважно подивилась на металевого красеня.
− А знаєш що, любий, – звернулась вона до нього, – йди-но ти назад у коробку!
− Гей-гей! – зрадів увесь посуд.
А старий синій чайник, відмитий та натертий до блиску, невдовзі старанно кип'ятив воду для своєї господині. [ Згорнути уривок ]
|
