|
ТРИХИ ТА МНИХИ : казка для дітей
Ольга Рєпіна
— Харків, Мачулин,
2016.
— 20 с.
— (Серія: Казки).
— м.Дніпропетровськ. — Наклад 300 шт.
ISBN: 978-617-7364-44-2
ББК: 84-9
Жанр:
— Казки
Анотація:
Чому народилася ця книга? Мені хотілося сказати дітям: усі ми різні. Хтось сильніший, хтось слабший, хтось розумніший або хитріший... А хтось зовсім інший. Ця книга для них, інших. Хочу, щоб вони знали, що не самотні у цьому світі.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Кожний день у родині гномів Ріделло починався, як і завжди. Мама-гном будила всіх дітей-гномів, а тато-гном робив надворі зарядку. Але цього ранку діти-гноми погано прокидалися, підкидали ковдри ногами догори, брикалися. Верещали писклявими голосами так, що мама-гном змушена була піти зі спальні. Тато-гном переставав бадьоро дригати маленькими ручками і ніжками та йшов вгамовувати своїх неспокійних діточок-гномів, поки їх крики не долинули до сусідів, які ще третій сон бачили у своїх затишних будиночках.
− І чого це ви кричите? І чого досі в ліжечках? Що, до школи хочете запізнитися? − миролюбно ... [ Показати весь уривок ]
запитував він. Тато-гном не любив бійок, суперечок, скандалів і всяких негараздів у стосунках.
− Тато-гном! Тато-гном! − верещав із-під ковдри найхитріший його син маленький Абино. − Можна я не піду сьогодні до школи? Я найхворіший синок-гном! У мене все болить!
− І що ж в тебе, синку, болить? − запитував тато-гном. − Мабуть, живіт. Наступного разу ми не будемо їсти стільки солодощів із равликів.
Абино аж підстрибнув на ліжечку. Солодкі цукрові равлики були його улюбленими ласощами до гном-какао. Він зажурився і затих, скрутившись калачиком на ліжку.
− А ти напишеш записку нашому вчителю Лепетусі, що ми не можемо бігати дистанцію у сто сантиметрів на фізкультурі? − запхикала донька Черешнянка.
− Ні, не напишу, − суворо відповів тато-гном. − Мої діти-гноми повинні ходити на всі уроки, аби вирости розумними, сильними та спритними гномами.
Діти-гноми зрозуміли, що потурання від батька не буде і почали застелювати гном-ліжечка.
На сніданок мама-гном приготувала кашку з земляних горішків та чай із цвіту суниці. Діти-гноми вподобували добре поласувати. Поснідавши і вдягнувши шкільну форму, діти-гноми схопили свої гном-портфельчики і побігли до гном-школи.
Дорогою вони зустріли шкільних друзів.
У кожної родини в місті гномів був свій улюблений колір. У цей колір і фарбували будинки, парканчики, одяг. Наприклад, будинок, де жили гноми Ріделло, був зеленим. А сусідній − рожевим. Тому діти-гноми з цієї родини вдягались в рожеві костюмчики і ходили до школи із рожевими гном-наплічниками. А поряд із ними підстрибувала невелика гном-собачка з рожевим бантиком із кучерявої вовни.
− Привіт, Ріделло! − загукали сусідські гном-діти.
−Привіт, Рожеві Коники! − привіталися Черешнянка та Абино.
− Гном-чаклування вивчили?
− А як же! Лепетусі не попадайся без вивченого домашнього завдання!
І всі гном-діти засміялися, згадавши їх дивного, але доброго вчителя.
Гном-школа розташувалася серед квітучого різнотрав'я і була побудована із залишків перламутрових мушель, тому під променями сонця виблискувала всіма кольорами веселки.
Розклад уроків у гном-школі був незвичайним. Перший урок − чарівництво. Другий − пошук скарбів. Третій − видобуток самоцвітів.
Діти зібралися в своєму класі, як завжди, без запізнень. Учитель-гном Лепетуха поважно увійшов до класу і привітав своїх учнів:
− Мої улюблені гном-учні, гарного вам дня! Розпочнемо урок чарівництва. Біля дошки відповідатиме...
Після цієї короткої промови він надів дзеркальні окуляри. З їхньою допомогою вчитель ховав очі і спостерігав за школярами, обираючи гном-бешкетника для відповіді біля дошки. Потім гном-учитель низько схилив голову над своїм зошитом, нібито переглядаючи список. Лепетуха вважав, що діти не розкусили його маленьких хитрощів, але всі гном-школярі знали, навіщо Лепетусі дзеркальні окуляри.
Гном-діти не ховали хитрих оченят від гном-учителя Лепетухи і зображали сумлінних школярів. Але щоразу попадався не найкращий актор або просто найбільш неуважний з усіх двадцяти гном-школярів. [ Згорнути уривок ]
|
