Літературно-мистецький журнал "Склянка Часу*Zeitglas", №82 : журнал
Олександр Апальков, Юрій Шеляженко, Шевернога Маргарита
(Переклад:
Апальков Олександр, Проценко Микола)
— Склянка Часу*Zeitglas,
2017.
— 164 с.
— (Серія: журнал).
— м.Канів. — Наклад 1000 шт.
Можливість автографа.
Жанр:
— Часописи
— Культурологія
— Мистецькі книжки
Анотація:
До чергового № 82 увышли твори 43-х сучасних авторів України, Росії, Німеччини, Ізраелю, Польши.
Журнал ілюстровано роботами художника Олега Кушнарьова та Олексія Мартиросова.
В есеях Ю. Шеляженка та В. Даника докладно розглядаються твори авторів конкурсів:
"Чатує в століттях Чернеча Гора" та "Щыро безъ обенякивъ".
Примірники журналу можна придбати, післяоплатою 65 грн., (плюс вартість пересилки)
(при замовленні понад 5 примірників, вартість кожного становитиме 60 грн.)
замовивши в редакції: zeitglas@ck.ukrtel.net
Лінк із зображенням книжки:
|
Інтерв‘ю головного редактора міжнародного літературно-мистецького журналу СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS Олександра Апалькова Христині Шараповій.
- Звідки прийшла ідея видавати журнал одночасно трьома мовами?
- Із моїх подорожей Європою на початку 90-х років минулого століття. У Німеччині, приміром, ніхто не знав де Україна знаходиться. Призвище Шевченко у німців означало футболіста. Тоді я написав книгу про Т.Г.Шевченка і видавши у Німеччині (Julian-Verlag) книгу перекладів Кобзаря німецькою мовою, започаткував журнал СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS. Аби люди взнали одне одного ближче. Адже НІДЕ , крім як у ... [ Показати весь уривок ]
художній літературі, не пізнається краще доля людини, незалежно від її материнської мови…
- Чи отримуєте Ви якесь додаткове фінансування від небайдужих читачів?
- Трапляється інколи. Світ не без добрих людей. І таким читачам честь і слава! Була б моя воля, я поставив би їм пам‘ятники. Слово«Пам‘ятник» дуже вірно звучить польською «ПОМНІК», аби пам‘ятали…
-З якими проблемами Ви стикаєтесь у своїй діяльності?
- Із багатьма різноплановими… Адже немає проблем у того, хто нічого не робить. Втім, це і добре. Є сенс їх долати. Напружувати свої мізки, а інколи й м‘язи…
- Чи кожен автор може бути опублікований в Вашому журналі? Як проходить відбір творів, які будуть опубліковані?
- Аби «кожен» автор, хто надсилає свої твори до журнальної редакції був опублікований, то був би не журнал, а звалище. Наведу приклад: наша редакція щоденно отримує понад 50 кореспонденцій (лише е-поштою), а ще Укрпошта і Нова Пошта доставляє із десяток рукописів… Я безмежно вдячний авторам, але вдячний і тим, хто мені допомагає з редакційними читками, листуванням, пересиланням тощо… Причому, все це робиться на безоплатних засадах…
Я залюбки даю можливість публікацій на сторінках журналу молодим авторам. Людям літнім. Знаним і незнаним. Головне, аби рівень їх творів був високий (це означає: мав власний стиль, неповторність і щирість).
-Яку б оцінку Ви далі сучасному українському ринку літературних журналів? Чи проглядається покращення з початку Вашої роботи, чи навпаки, ринок йде на спад?
- Справжніх літературних журналів в Україні лишилося одиниці. Вони ніби степові вовки… Іх теба берегти. Літературний журнал і ринок – несумісні. Я ніколи не оглядався на ринкові тенденції у царині літературної журналістики. Це – заняття для нероб. А редактору слід робити свою справу. День у день. І саме ця справа має стати сенсом його життя. Може, тоді й прийде успіх журналу серед читачів… [ Згорнути уривок ]
|