Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua
Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
|
|
|
Щоденник ваговозика : Дитячий детектив
Сергій Вдовенко
— Зелений пес,
2007.
— 112 с.
— (Серія: Для тих, хто не любить читати).
— м.Київ. — Наклад 2000 шт.
ISBN: 978-966-2938-19-7
Жанр:
— Дитячі повісті
Анотація:
Привіт, я - Веприк! Ні, я не той веприк, котрий насправді маленький вепр, я зовсім інший Веприк - вантажник-ваговоз. Я легкий, верткий і дуже сильний. І скажу вам по секрету, я дуже хочу потрапити в цирк! Я міг би допомагати артистам, а ввечері дивитися вистави. І здається, мені таки пощастило - ці двоє, що приїхали за мною, справжнісінькі клоуни. Але чому ми їдемо в інший від цирку бік? І чому поночі на мене вантажать якісь ящики? І чому ми тікаємо від міліції? Щось із цими клоунами нечисто... Я змушений втрутитися! Негайно!
|
Лінк із зображенням книжки:
|
| Рецензія |
|---|
|
15.11.2018
Автор рецензії: Яна Стогова
(джерело:
Книжкова скриня)
У цьому творі читачеві пропонують подивитися на світ очима автомобіля, а точніше ваговозика, який веде свій щоденник. Його модель називають «Веприком». А він сам третій у серії.
Перші сторінки щоденника сповнені оптимізму, бо ваговозик нещодавно народився – зійшов із конвеєру. У нього є багато братів, які так само думають про те, як стати корисними людям.
Важливо, що всі автомобілі мають різний характер. Хоча поганих серед них поки не зустрічається, але зарозумілі й пихаті є.
Дуже докладно, з великою кількістю технічних і психологічних деталей, ваговозик розповідає про своє перебування на заводі.
Це ... [ Показати всю рецензію ]
перша частина щоденника. Друга частина умовно починається з того моменту, коли Веприк разом зі своїми братами відправляється у людські міста, бо їхня модель є експериментальною. Якщо все буде добре, то ваговозиків вироблятимуть масово. Тест має тривати рік.
Автомобілі розмовляють між собою. Деякі з них навіть можуть спілкуватися зі своїми господарями, якщо ті розуміють свої автомобілі і люблять їх.
А ось головному герою не пощастило з господарями, які його купили. І щиро співчуваєш автомобілю, чия мрія працювати в цирку не збувається. Навпаки – Веприк стає співучасником злочинів. Він глибоко нещасний.
До пізнавального мотиву додається детективний, стає більше психології. Як думаєте, що відчуває автомобіль, якого сприймають виключно як річ, котру не треба берегти? А коли йому стає відомо, що його попередник загинув страшною смертю? А коли на всіх своїх чотирьох колесах летиш на пішохода, розуміючи, що тільки людина може зупинити рух і врятувати нещасного? Чи й ти можеш відвернути трагедію? Але як?..
І хіба негаразди мають тривати вічно?
Про все це можна дізнатися зі щоденника малого Веприка, для якого перший рік життя був чи не найважчим. І все це психологічне багатство вдалося передати простими словами у досить невеликій за обсягом книзі.
Через сприйняття автомобіля юний читач гарніше бачить людські чесноти і вади, бо образи людей також дуже добре розкриті.
Завдяки таким творам дитина може краще зрозуміти світ і навчитися акуратно ставитися до техніки.
Висновок: Мені дуже сподобалася ця книга. Вважаю, що вона буде корисна і хлопчикам, і дівчаткам, а дорослих змусить замислитися.
Яна Стогова [ Згорнути рецензію ]
|
|
|
|
