|
Вісник міжнародного конкурсу «Чудака їй-богу» знагоди 130 річча Остапа Вишні : Спец-видання
Олександр Апальков, Проценко Микола, Юхниця Євген
(Переклад:
Апальков Олександр)
— Склянка Часу*Zeitglas,
2019.
— 92 с.
— (Серія: Літературний вісник).
— м.Канів. — Наклад 250 шт.
Жанр:
— Проза
— Поезія
— Гумор, сатира
Анотація:
Міжнародний конкурс «Чудака їй-богу»
на кращий твір (гумор, сатира, пародія, сарказм) був оголошений 25 листопада 2018 року та тривав до 2 жовтня 2019 року.
сучасності, насиченої іронію, сарказмом, бурлеском, пародіюванням, а головне - гумором.
За вказаний термін до редакції надійшло понад 1100 творів. Із них було допущено до конкурсу лише 53, вони подаються у цьому ВІСНИКУ, за алфавітним принципом.
Решта надісланих творів не відповідала вимогам конкурсу.
Надаючи свої твори, автор погоджувався з подальшим публікуванням чи використанням їх тексту в рамках літературних проектів журналу.
Автори трьох найкращих поезій будуть відзначені нагородами. Іх твори буде перекладено на німецьку мову та опубліковано на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas"
Довідки за тел: 04736-36805,
або zeitglas@ck.ukrtel.net
Вісник видається коштом журналу “Склянка Часу*Zeitglas
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Треба було придумати щось оригінальне, бо діти вже бісяться на шкільному майданчику. Й Анатолій Федорович зметикував таку гру: дівчата — на узвишші, як генерали, а хлопці, мов рядові солдати, наввипередки шукають записки на толоці: у першій записці зазначено, де шукати другу, у другій — де лежить третя… І в кого таких записок набереться найбільше, той і переможець.
Отож учитель розклав записки у дуплі одного з трьох дерев, у кущі шипшини, під каменем на місточку, під високовольтним стовпом, під побитим шифером край дороги… Розташовував у зворотному порядку — так зручніше. А коли повертався ... [ Показати весь уривок ]
й чимчикував полатаною асфальтівкою, щось запахло медово: за калюжею непомітно для зору цвіла самотня маслина. У густу траву, налиту червневими соками, педагог кинув ще один зібганий учнівський аркуш. Нарешті чоловік присів втомлено на лавочці коло власної хати. В око впали дві червоні цеглини: одна — біля воріт, друга — трохи далі. Під ту, другу, він і поклав останній папірець із текстом, виведеним великими друкованими літерами для того, щоб діти легко прочитали: «Треба завернути до духмяної шовковиці, коли йти на Заперекалок. Вона росте відразу за місточком, праворуч».
Ну от. Все розплановано, можна й відпочити. Саме тоді його гукнула теща й наказала, що слід підперти цеглиною хвіртку (вона качат пастиме), бо норовливий вітер колись так шарпнув металічні дверцята, що й гусеня прибило. Зять підсунув більшу цеглину й подався до хати.
Під вечір, як завжди, Анатолій Федорович замикав сарай і гараж, підпирав ворота, бо як здійметься вітер, вони торохтітимуть. Зиркнув мимоволі. Другу цеглину як корова язиком злизала. А записка? Бог його знає! Де ж перша? Ось, під самими ворітьми.
Басанець Олександр
*1953 р.. с.Бузівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область. [ Згорнути уривок ]
|
