|
Літературно-мистецький журнал "Склянка Часу*Zeitglas", №92 : журнал
Олександр Апальков, Крим Анатолій, Диба Алла, Наслунга Влад
(Переклад:
Апальков Олександр)
— Склянка Часу*Zeitglas,
2019.
— 120 с.
— (Серія: журнал).
— м.Канів. — Наклад 1000 шт.
Жанр:
— Проза
— Поезія
— Критика
Анотація:
До журналу увійшли твори 18 авторів сьогодення із України, Болгарії, Росії. Видання ілюстроване роботами Анжели Тертичної та коллажем Євгена Гордієнка.
Примірники журналу можна придбати, післяоплатою 90 грн., (плюс вартість пересилки)
замовивши в редакції: zeitglas@ck.ukrtel.net
|
Лінк із зображенням книжки:
|
"... В понеділок зранку були вже готові пропозиції до проекту, робочий комітет працював в неділю. Почали обговорювати. Вимальовувався проект з вивчення забруднення гірничими і промисловими відходами, куди увійшли і дослідження регіону Великого Донбасу. До вечора розподілили, що кожному треба написати до проекту, роздали загальний план. Визначили приблизний бюджет проекту, керівником обрали декана географічного факультету, який приймав конференцію. Він мав добрі зв’язки в організації ЄС, яка дає гроші на наукові дослідження. Вадима турбував один момент, який міг завадити отриманню гранту. Справа ... [ Показати весь уривок ]
в тому, що усі країни ЄС, які братимуть участь в проекті, платять внески, з яких формується бюджет, а Україна не член ЄС, внесків не платить. Та Олександер сказав, що в Австрії проблема забруднення гостро не стоїть, вони беруть на себе роботи у Великому Донбасі, а деякі гроші виділять інституту Вадима, як субпідряднику.
Вадим і професор Грудков підписали угоду з австрійцями щодо спільних робіт і розподілу грошей. Ввечері в номері Вадима і Ельвіри знову зібрались учасники проекту, замовили туди декілька піц, вина і пива, співали пісні, обіймалися на прощання і до півночі розійшлися. Вирішили їхати зранку потягом до Брюсселю, щоб сісти на літак до Києва.
Еля вже спала, коли Вадим увійшов до спальні. Щоб її не збудити, ліг поруч. Не спалось. Думав про подальші дії щодо проекту. Хто знає, чи затвердять його, чи будуть гроші. Та ці гроші – тільки капля в морі, дай Боже, щоб вистачило на дослідження. А де взяти гроші на рекультивацію – засипати кар’єри породою з відвалів, привезти чисту землю, посадити дерева? Таких грошей Європа не дасть, треба чекати, поки підніметься власна економіка. Судячи з того, що відбувається, це буде не скоро… Люди збентежені подіями: одні радіють незалежності, вірять в щасливе майбутнє, інші намагаються зберегти, що було, сподіваються на повернення до звичного життя, не знають, що робити. Нові партії, нові люди. Кому вірити?
Ранком австрійці підвезли до аеропорту недалеко від Брюсселя. Тут простилися з ними, купили квитки і пішли на посадку. В кінці посадочного коридору побачили відчинені двері літака, круглі слов’янські обличчя стюардес, які здались такими рідними, почули привітне «Добрий день!» і відчули себе вдома..."
Влад Наслунга "Збентежені душі" [ Згорнути уривок ]
|
