|
Літературно-мистецький журнал "Склянка Часу*Zeitglas", №101 : журнал
Олександр Апальков, Черепанов Сергій, Плихневич Тетяна
(Переклад:
Апальков Олександр, Хомутина Хельга, Силіна Лілія)
— Склянка Часу*Zeitglas,
2022.
— 120 с.
— (Серія: Літературно-мистецький журнал).
— м.Канів. — Наклад 1000 шт.
Можливість автографа.
Жанр:
— Проза
— Критика
— Переклади
Анотація:
У березневому номері 101 міжнародний літературно-мистецький журнал «Склянка Часу*Zeitglas» публікує оповідання Сергія ЧЕРЕПАНОВА «ПОНЕДІЛОК, ВІВТОРОК», Тетяни ПЛИХНЕВИЧ «ЧИ ЛЕГКО СТАТИ БОГОМ?», Миколи МОСКАЛЬЦЯ «НА ВИСИЛКИ».
Розділ Альтернативна проза представлений нарисом (продовження) Володимира ДАНИКА «З ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ЗОШИТА», оповіданням Санди САБА «ПРИНЦИП ПРОЗРАЧНОСТИ», білінгвічною новелою Олександра АПАЛЬКОВА «ВЕСНА».
ПОЕЗІЯ презентує твори авторів з України, Німеччини та Ізраелю: Юлії СІЛЬЧУК, Тетяни ГЛАМАЗДИ, В`ячеслава ПАСЕНЮКА, Лілії СИЛІНОЇ, Лариси ШАБАЛІНОЇ, Сані МАЛАШ, Вікторії ТИЩЕНКО, білінвічну добірку Маши КАЛЕКО у нових перекладах та твори новітніх молодих українських авторів.
Розділ Критики та есеїстики друкує нариси Антоніни КОРІНЬ «ТРИВАЄ БРАТОВБИВЧА ЕПОХА», Леоніда КОРОГОДСЬКОГО «У КАИНА И АВЕЛЯ», Віктора ПАЛИНСЬКОГО «ПІД ПАЛІТУРКОЮ ОДНІЄЇ КНИГИ».
.
Галерея журналу представляна роботами Олі РОНДЯК та Ірини ТЕМНОЇ.
Замовити собі примірники журналу можна в редакції: zeitglas.kaniv@gmail.com
Більш розлого на сайті журналу:
https://www.facebook.com/journalzeitglas/
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Апальков Александр/ Apalow Alexandr Весна / Fruehling
(Отрывок из романа «Встречи-свиданья»)
В город вступала весна.
Ей ещё сопротивлялся февраль. Но дни его были уже сочтены. Он был
разбит.Он отступал. Нет, он бежал.
Весна торопилась. Весна спешила. Одним –на выручку. Другим – на муки. Но,
даже и мучения были уже иными. Во всём, уже во всём была она. И уже не было
от неё спасения… Девчонки снимали пальто. Становились всё красивее. Их
движения, жесты, взгляды. И, казалось, что душа разделялась с телом. ... [ Показати весь уривок ]
И устремлялась
ввысь. Ибо первые нарцисы уже продавались в киосках. И уже украшали они вазы
центральных кафе. И за окнами буяла жизнь. А Харьков уже распускался бутонами
тюльпанов. Их несли уже сотни рук. Их аромат уже слался от самого Благбаза. Через
мосты Лопани, через трамвайные линии Клочковки, через Бурсацкий Спуск.
Разбегался между домами, магазинами, ресторанами. И даже опоясовал стены
самого Успенского собора и спрятанных за реставрационные риштовки цеквей
исторического музея. Площади и скверы бурлили жизнью. И никто не дал бы
гарантии, что вот за тем поворотом не встретишь любовь. Любовь, которую так
ждало сердце. Ту любовь, которой бы захотелось повествовать… Нет, выплакаться,
выпеть… Изъять из сердца тяжесть и тепло… И говорить и выдыхать… Во имя…
Мучения, что ум заволокло ...
FRUHLING
In der Stadt spurte man den Fruhling.
Noch leistet ihm der Februar Widerstand. Aber er wurde allmahlich gebrochen. Er
raumte das Feld. Nein, besser gesagt, er rannte davon. Der Fruhling hatte es eilig. Dem
einen kam er zur Hilfe, dem anderen wurde er zur Qual. Aber sogar die Qualen waren
anders. Uberall spurte man ihn. Und es gab kein Entrinnen vor ihm...
Die Madchen legten die Mantel ab. Sie wurden immer hubscher. Ihre Bewegungen,
ihre Gesten, ihr Anblick. Es hatte den Anschein, als ob sich ihre Seele den Korper vom
Halse schaffte und sich in die Hohe erhob. Die ersten Narzissen wurden in Kiosken
verkauft. In den Cafes im Stadtzentrum schmuckten sie die Vasen. Hinter den Fenstern
brodelte das Leben.
In Charkow offneten die Tulpen ihre Knospen. In zig Handen wurden sie schon
getragen. Ihr Duft breitete sich bis zum Blagbas aus. Er zog uber die Brucken des Lopan,
uber die Klotschkower StraSenbahngleise, hinab zur Bursatzkij Boschung. Es duftete
zwischen den Hausern, Geschaften und Restaurants. Dieser Duft umwebte sogar die
Mauern der Uspenskikathedrale und die Restaurationsgeruste des historischen
Museums. Auf den Platzen und in den Grunanlagen sprudelte das Leben. Und keiner
konnte garantieren, dass man hinter jener Kurve nicht auf die Liebe trifft. Jene Liebe, auf
die das Herz so lange gewartet hat. Jene Liebe, von der man erzahlen wollte... Nein, besser
gesagt, mit Tranen in den Augen singen wollte...
Die Schwere und die Warme des Herzens zum Ausdruck bringen wollte. Und reden
und ausatmen wollte...
Im Namen...
Die Qualen, die den Verstand zur Wallung brachten.
Deutsch von Helga Chomutina. [ Згорнути уривок ]
|
