ДВЕТЕ БАГРЯНИ ВЪВ ВЕЧНАТА И СВЯТАТА : поезія
Анна Багряна, Елисавета Багряна
— Славянска литературна и артистична академия,
2009.
— 112 с.
— (Серія: Славянска прегръдка (Слов'янські обійми)).
— м.Варна. — Наклад 1000 шт.
Тверда обкладинка.
ISBN: 978-954-92402-3-8
Жанр:
— Переклади
— Поетичні переклади
— Переклади класики
Анотація:
Елисавета Багряна (справжнє прізвище – Белчева, роки життя – 1893-1991) – одна з найвидатніших болгарських поетес ХХ століття. Народилася в Софії, завершила факультет слов’янської філології Софійського університету
«Вічна і свята» (1927) – перша поетична збірка Елисавети Багряної, що принесла їй велику літературну славу і остаточно утвердила її ім’я не лише в болгарській, а й у світовій поезії. Збірка складається з 56 віршів, основні мотиви – кохання, сподівання, протест проти забобонів і обмежень у почуттях, любов до рідної землі, оспівування волі, молодості та краси.
«Двете Багряни във Вечната и Святата» - перша книга вибраних поезій Елисавети Багряної, видана українською мовою. Не зважаючи на відстань між епохами й державами, перекладачці вдалося досить вправно передати мелодику, стихійний бунт і вітальну енергетику поезій своєї болгарської літературної тезки, а відтак гідно донести її ім’я до українського читача.
Лінк із зображенням книжки:
|
УНЕС
Говори, говори, говори! -
аз притварям очи и те слушам:
- Ето, минахме сънни гори
и летим над морета и суша...
Вляво кървава вечер гори,
вдясно тъмни пожарища пушат.
Де ще стигнем, кога зазори?
Този път накъде лъкатуши?
Там ли, дато свободни ще бдим
и ще бъдем два пламъка слети,
и в нощта, сред безбройни звезди,
като двойна звезда ще засветим?
- Ти не знаеш? Аз също не знам -
но води ме, води ме натам!
ЗАБУТТЯ
Говори, говори, говори! –
я заплющую очі, говориш:
- Сонний ліс унизу, і вітри
нас несуть над ... [ Показати весь уривок ]
землею і морем…
Там он вечір криваво горить,
а ген-ген – темний дим і пожежа.
Чи встигаємо ми до зорі?
І куди ця дорога безмежна?
Чи туди, де мов полум’я два,
ми зіллємося, вільні, шалені,
спалахнемо, як зірка нова –
уночі, серед зір незліченних?
- Я не знаю, дорога – куди…
Ти веди мене, любий, веди! [ Згорнути уривок ]
|