|
"Пригоди маленького Мобіка" : Казка
Ірина Мацко
— ІрМа,
2010.
— 42 с.
— м.Тернопіль. — Наклад 1000 шт.
Жанр:
— Казки
Анотація:
„Пригоди маленького Мобіка” – це розповідь-казка про мобільний телефончик.
У казці є дев’ять розділів, кожен з яких є окремою зв’язною розповіддю.
Починається все з магазина старожитностей, де Мобік зустрів дідуся – старого Телефона. Але непосида незабаром утікає і вирушає у подорож. Дорогою Мобік допомагає дівчинці знайти маму, а міліціонерам затримати бешкетників, які обікрали стареньку бабусю.
Через свою допитливість Мобік потрапляє у черево рибини – дядька Коропа, а вибравшись звідти знаходить собі господаря та роботу у рибалки. Та бажаючи повернутися у магазин до дідуся, він покидає господаря у великому супермаркеті, де знаходить відділ подібних до нього телефончиків. Тут наш герой знаходить собі хороших друзів, а потім зустрічається з хлопчиком-Івасем, який і допомагає знайти дідуся.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
1. Мобік і дідусь.
На околиці міста, в непримітній крамничці старожитностей, припадав на полиці пилом, старенький і поважний Телефон. Він належав ще до покоління перших Телефонів, які придумала людина. Стояв, сумував, аж поки одного ранку до нього з подарунком не завітав сам господар.
– Тримай, старий. – промовив він, ставлячи біля Телефону невелику коробочку. – Це тобі. Щоби не так сумно було самому.
– А хто це? – запитав зацікавлений Телефон.
– Можеш вважати його своїм онуком. Не ображай його та навчи усіх наших магазинних премудрощів. Поясни йому, хто такий покупець і як із ним поводитися.
Дідусь ... [ Показати весь уривок ]
ствердно кивнув у відповідь. А коли господар пішов, Телефончик вирішив подивитись на так званого „онука”. Проте тільки він доторкнувся до коробочки, як звідти вискочило щось маленьке та плоске.
– Ой, ти хто, плесканчику?
– Я не плесканчик. Мене Мобіком зовуть. Телефончик я.
– Мобік? Оце ім’я! А що ж ти на мене не схожий? У тебе навіть шнурочка, щоби ввімкнути струм, немає. Як же ти телефонувати будеш? А де слухавка і коліщатко з цифрами, щоб номер набирати? Ні, це, мабуть, господар помилився.
– Та ні, дідусю, я – телефончик, та тільки новий. А таких, як ти, зараз уже майже не випускають. Я все поясню. Шнурочка у мене немає тому, що я призначений лише для однієї людини – мого господаря, який зі мною не розлучається. Я вільний, а не на прив’язі, як ти. Замість коліщатка з цифрами у мене є ось кнопочки, а водночас я ще є і слухавкою.
– Дивина! І ти не повинен стояти у кімнаті на тумбочці усе життя, як я? Ти можеш подорожувати разом з господарем? Оце так-так. Ну, тоді давай родичатися, онучку, радий тебе бачити, – сказав дідусь, пригортаючи до себе маленького Мобіка. [ Згорнути уривок ]
|
