Олександр Апальков : Гришатин гріх : оповідання : Анотація, уривок з книги.

Автор Олександр Апальков. Гришатин гріх : оповідання. У жанрах Проза. Анотація: „Гришатин гріх” – оповідання про любов. Деякі ...


Олександр Апальков : Гришатин гріх : оповідання : Анотація, уривок з книги

Книжки за жанрами

Аудіокнижки (11)
Дитяча література (215)
Драма (18)
Критика (62)
Культурологія (47)
Мистецькі книжки (11)
Переклади (116)
Періодика (153)
Піксельні книжки (56)
Поезія (520)
Проза (1098)
Пропонується видавцям (21)

Всі книжки (1667)

Книжки за першою літерою назви
А Б В Г Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я A B C D E F G H I J K L M N O P R S T U V W 1 2 3 9

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт

проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".

Книжка

Гришатин гріх : оповідання

Олександр Апальков

— Склянка Часу*Zeitglas, 2007. — 52 с.
— м.Черкаси. — Наклад 1000 шт.

ISBN: 966-306-133-3

ББК: 84 Укр.7

Жанр:

— Проза

Анотація:

„Гришатин гріх” – оповідання про любов. Деякі з них визнані крашим оповіданнями року в Росії , та Україні.

Книжку можна придбати у книгарнях м. Києва, Черкас, Чернігіва, Чернівців, Харкова, або післяоплатою 10 грн., замовивши zeitglas@ck.ukrtel.net

Поділитись:

Лінк із зображенням книжки:

<table align=center width=320><tr><td align=center><a href="http://avtura.com.ua/book/261/"><img src="http://avtura.com.ua/images/books/261/374m.jpg" alt="О.Апальков. Гришатин гріх : оповідання" border=0></a></td></tr><tr><td align=center><a href="http://avtura.com.ua/book/261/">О.Апальков. Гришатин гріх : оповідання</a></td></tr></table>

Уривок з книжки

Рецензії в пресі (3)

Відгуки читачів (0)

Де купити (0)

Скачати файл

"...У вікна бився сніг. Потяг, здавалося, качало бураном. І голос Гришати переходив у шепіт.
— Розгубленим і — навіть — у сльозах я прокидався. І подовгу не міг відкинути з голови ковдра. Мені — майже сорок років. — Зіниці Гришати закотилися. — Я більше не можу жити. Я, Сашо, хочу вмерти. Від гріха подалі.
Гришата їжачився. Щоки його блідли. І мені було страшно бачити його таким збудженим і блідим, як стіна сільської хати. І я раптом подумав, Гришата і схожий на сільську хату зі стріхою волосся, не те чорних, не те сивих.
Гришата взяв мене за руку..."