|
Красуні і бандити : роман
Дмитро Бондаренко
— Дніпро-ВАЛ,
2008.
— 100 с.
— м.Дніпропетровськ. — Наклад 1000 шт.
Жанр:
— Авантюрний детектив
Анотація:
Чому красиві дівчата закохуються в бандитів? Дніпропетровська красуня Таня, яка працює в супермаркеті, не дуже замислюється над цим питаннням, але чомусь закохується і закохується...
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Частина перша
1
- Тань, ну скажи, що йому відповісти? - вигляд у Алли був спантеличений.
- Знаєш, на твоєму місці я б просто послала його куди подалі… - Таня, ефектна мелірована блондинка виразно скривила свій гарненький носик. – Тільки придурок може присилати на мобілку такі фотки. Фу-у, яка мерзота!
Була десь третя година ночі. Цілодобовий супермаркет “Пузата кишеня”, один з найбільших у Дніпропетровську, давно уже затих без покупців. Величезне приміщення стояло безлюдним і лише у декількох місцях купки працівників виставляли товар на полиці.
Продавці-консультанти Таня і Алла працювали ... [ Показати весь уривок ]
окремо від інших. Маленька неспішна Алла подавала, а висока енергійна Таня заставляла дальні стелажі.
- Ага, легко тобі казати, - розпачливо мовила Алла, - у тебе цих хлопців он скільки! Табунами за тобою ходять. А мені… ну… не такій красивій як ти, особливо перебирати не доводиться…
- Ну, знаєш, - знизала плечима Таня, - звісно роби, як хочеш. Але сама подумай, якщо хлопець шле ледве знайомій йому дівчині фото свого члена, та ще й у різних ракурсах, то про що це говорить?
- Про що говорить? – насторожилася Алла.
- Тю ти, дурна дівка! Про що говорить? Що цей твій кавалер просто придурок, придурок, і ще раз придурок! Не зрозуміла? Можна ще матюком його яким обізвати. Хочеш? Давай я скажу, щоби ти нарешті втямила.
- Та добре, добре. – перелякалася Алла. – Я вже все зрозуміла.
Вона замовкла і важко зітхнула. – Що ж, я йому есемеску відправлю і напишу, що не стану з ним зустрічатися.
- О! Оце молодець! – Таня схвально похлопала подружку по спині.
- Мгу… Молодець, то молодець… - промугикала Алла. – Але от би мені хоч одного з тих хлопців, що за тобою бігають…
- Ой, та буде тобі! – весело відмахнулася Таня, але свого задоволення не могла приховати. – Це ж все друзі! І ти ж знаєш, що я їх всіх тримаю на відстані. Так воно і краще, і безпечніше.
- Ага, згадала про безпеку… - буркнула Алла.
- А що таке?
- А ти що хіба не чула, про що всі тільки й говорять останнім часом?
- Про що ти? – Таня не розуміючи кліпнула на подружку.
- Ну про ці дзвінки. Уже кажуть декілька разів дзвонили нашому управляючому…
- Ну і що, і що?… - нетерпляче закивала головою Таня.
- А що - дзвонили й погрожували, що якщо він не заплатить сто тисяч баксів, то вони підірвуть наш магазин.
- Ха-ха-ха! Так ти про це?! –Таня щиро залилася сміхом. – І що серйозно віриш у цю дурницю?
- Нічого смішного не бачу… - Алла виглядала дуже занепокоєною. – Зараз придурків, як ти сама кажеш, кругом вистачає. Он у Харкові, чула, таке ж вже було. Кільком продавцям і покупцям ноги і руки повідривало! А ти смієшся все…
- Ой, ну добре, добре. – Таня була готова змінити тему. Але зачеплена за живе Алла все ніяк не вгамовувалася.
- Блін, мало того що вкалуєш тут і в день, і в ніч як проклята, так ще й душу май не на місці…
- Щоби мати душевний спокій – треба висипатися краще! Ну що пішли в туалет сходимо і - баїньки… Он, диви всі наші уже попадали без задніх ніг, - Таня кивнула головою в бік колег, що повлягалися неподалік.
Більшість роботи було зроблено і до ранку можна було трохи перепочити. Увесь товар, вивезений на ніч зі складу, був акуратно виставлений на полиці магазину і тепер спорожнілі дерев’яні піддони здавалися м’якішими за будь-яке ліжко.
- Йди сама. Я не хочу.
- Ну що ж піду одна…
Їхній супермаркет розміщувався у розкішному торговельному центрі, що знаходився у дуже престижному районі міста. А в туалеті для співробітників навіть розбитого дзеркала не було. Тож вмиваючись Таня вже вкотре зітхнула. Як би їй хотілося зараз собою помилуватися! Ну скажіть, у кого ще є така струнка спортивна фігура, пружна і біла як сніг шкіра, і особливо незрівнянні, великі сіро-голубі очі!
Вертаючись з туалету Таня, щоби скоротити собі шлях, пішла уздовж кас. Тепер їй уже дуже хотілося спати і вона поспішала. Але тільки-но дівчина повернула у відділ з крупами як тут же несподівано ледве не наскочила на Юру, з рибного відділу.
Якась мить і він притис її до стелажів з горохом.
2
- Юра, що ти робиш? Не треба… - вона не давала себе поцілувати, але й не виривалася. Почувалася дуже стомленою. – Ти ж знаєш, що ми з тобою друзі. Лише друзі…- Тані не хотілося сваритися з хлопцем.
- Так я і є… по-дружньому… - Юра хитро посміхався їй у вічі і продовжував своє.
- Ого! Нічого собі по-дружньому! – обурилася Таня, якій було дуже нелегко уникати його великих, пухких і вологих губ.
- І ти що не боїшся відеокамер? – вигукнула дівчина роздратовано. – Адже вони зараз все бачать і записують на плівку. Ти що хочеш мати купу проблем завтра, як все це побачить начальство?
- Хм, - хмикнув Юра, швидко і вправно розстібаючи її формену кофточку, - я тобі відкрию таємницю - сюди камери не дістають.
- Як не дістають? – Таня оторопіла. Так, вона звісно чула, що у їхньому суперкрутому магазині існує декілька таких місць, куди камери спостереження не досягають своїм всевидячим оком, але ж…
- А так, не дістають і все! – незмінна Юрина усмішка тепер її дуже лякала. А хлопець тим часом, уже майже оголив їй груди. – Ну, сама подумай, нащо їх встановлювати у відділі з крупами. Кому прийде в голову красти горох або гречку?
У Тані волосся стало дибки. Вона інстинктивно почала шукати очима ті кляті камери, і чомусь і вправду не побачивши поруч жодної, перелякалася ще дужче.
Ситуація зайшла надто далеко. Таня почала вириватися.
- Пусти мене! Чуєш, пусти, бо дам під пах.
Юра не реагував. І у відповідь на опір дівчини лише посилив свої домагання. Таня і не втямила як опинилася сідницями на полиці з горохом. Хлопець діяв рішуче й вправно і якоїсь миті, на свій величезний сором, вона відчула слабкість. “Чорт, а може і справді?… - стрімко пронеслося в її голові і дуже гаряче відгукнулося по всьому тілі, - адже й справді все на роботі, на роботі, немає часу коли і…”
Вона оповила руками шию Юри, ще точно не знаючи для чого - чи на знак згоди, чи для того аби несподівано вдарити його як слід.
Але тут сталося щось незрозуміле.
Далі читайте тут -
http://dmytro-bond.narod.ru/tvory/krasunifirstchapters02.htm [ Згорнути уривок ]
|
