|
24.01.2010
Автор рецензії: Валерія Піщанська
(джерело:
Сумно)
Минув тиждень після завершення Форуму видавців, який відбувся у славному місті Лева. За цей час у відвідувачів мали б викристалізуватися враження про побачене, прочитане й почуте. Особливо приємно, що на цій книжковій (себто по замовчуванню мовчазній, вибачте за какофонію) акції дійсно було що почути.
Численні презентації нових видань супроводжувалися читаннями авторів. Можна було не тільки перестріти десь в районі Площі Ринок Юрка Покальчука та зіграти в більярд з Єшкілевим, а й стати свідком, звичайно ж у влучний момент, у влучному місці, як перший з них читає своє неперевершене «Модерато»…Андрій ... [ Показати всю рецензію ]
Олександрович Зланіч-Алядський
Але форум тим то й славний, що на ньому не тільки центнерами розкуповувалися книжки визнаних майстрів слова, а й відбувалися презентації альманахів сучукрліту, при чому ота основа суч- має на собі особливий наголос. Справа в тім, що презентовані альманахи поетів-двотисячників та «Digital романтизм» Гоголівської академії – gak.com.ua – є настільки ревалентними та «свіжими», на скільки загалом можливо, враховуючи постійну оновлюваність ресурсів on-line самвидавів, з яких ці альманахи власне й сформовані.
МирославаЗагалом, видання творів, розміщених, чи то пак колись закинутих в мережу, є доволі рідкісним явищем. До Гоголівської академії цим міг одноразово похвалитися хіба що старий добрий «самвидав.нет». Але завдяки редакторові Гоголівської академії (от так от непросто зветься цей inet-ресурс) Мирославі Сапко та видавництву «Зелений Пес», кожен охочий може попестити власні пучки об лискучу глянцеву палітурку альманаху. На відміну від першої версії «Digital Романтизму», виданого на передодні минулорічного форуму, ver.2 вже не є літературним «капусняком»: із доробку 43 авторів, представлених на сторінках видання, були дібрані найкращі твори таким чином, щоб витворилася певна художня єдність. Самі ж автори перестали бути terra incognita для редакції та читача, адже альманах не просто містить їхні фото, а й став офіційним приводом для персоналізації «асоційованих членів» Гоголівської академії в рамках презентації. Остання відбулася на теренах клубу «Лялька», визнаного серед львівського «beau monde»-у. Ходять навіть чутки, що доведись Рембо бути українцем, він читав би свій «Корабель», видряпавшись на стіл саме в Ляльці.
МирославаАндрій Зланіч, один з авторів, та Мирослава, згадувана вище як редактор сайту, зорганізували цікаве дійство. Виступило семеро поетів та прозаїків. Деякі з них, як то Кока Черкаський, що подекуди в своїх творчих шуканнях вдається до будистської тематики та вчення Конфуція, прагнули візуалізувати свій виступ: Кока, наприклад, був вбраний в кімоно!
Заколисало всіх ненапружене виголошення «Сну про Фернандо Ботеро» гостею з речі Посполитої – Даною Рудик, збудили проникливі рядки панянки NFMNK (не дивуйтеся, це також авторський нік). Через вільний вхід на презентацію, не всі дочасно присутні в «Ляльці» були «гоголівцями», але навіть casual observers після виступів почали просити автографи та запитувати про місця реалізації альманаху.
Отже, із певністю можна говорити про успіх видання, яке, до речі, найближчим часом має з’явитися в книгарнях, а також про сприйнятий та поцінований глядачами формат презентації альманаху «Digital Романтизм ver.2.0» [ Згорнути рецензію ]
|
