|
Червоний борщ : Оповідання
Олесь Бережний
— Факт,
2007.
— 264 с.
— (Серія: Exceptis excipiendis).
— м.Київ. — Наклад 2000 шт.
Тверда обкладинка.
ISBN: 978-966-359-176-6
ББК: 84(7СПО=УКР)-4
Жанр:
— Перша світова, Громадянська
— Друга світова
— Мирні часи
Анотація:
"Червоний борщ" - це remix щирих українських архетипів і стереотипів, смаків, несмаків і присмаків. Із часником, перцем і вражою злою кровю. Тут є питомі галицькі слони і валенродизм Міцкевича, вступ військ генерала Брусилова у Лемберґ і диверсанти на острові Тузла, наддніпрянське мистецтво колія й окинавське мистецтво рюкю, пруський багнет, японський кинжал і весло дяді Васі, фінський снайпер і червоноармійський танк, чорні лебеді й пінгвіни, "полуторка" в Карпатах і потяг на Чортопіль, пожовклі аркуші дідівського "Кобзаря" й лискучі "мерседеси" з Києва... І ще купа інших неочікуваних і екзотичних смаколиків. Скуштуйте цього "Червоного борщу" - не пошкодуєте. Смачного!
|
Лінк із зображенням книжки:
|
У ресторані нас зустрів елеґантний сивочолий maître d’hôtel з пишними білими вусами, закрученими догори. Убраний у чорний фрак, білу мережану сорочку з цупким сторчовим ковніром і білосніжним метеликом, в білих рукавичках.
Небалакучий, худорлявий і високий, прямий, як струна, та стрункий, як віденський імператор, він був повною протилежністю тельбухатому портьєрові. Мовчки вклонився, оправив сиву фризуру, підбив зігнутим вказівним пальцем сивого вуса, стримано кахикнув і повів нас до столу.
Коли ми з бароном всілися, він ґалантно розклав перед кожним з нас ніби по цілому альбомові в ... [ Показати весь уривок ]
кунштовій шкіряній палітурці з тисненим золотавим зображенням вершника зі списом в руці та змієм під копитом – сніданкове меню ресторану «Жорж».
Сивий цибань басовито пробуркотів, що наш кельнер з’явиться за мить, побажав смачного, знову вклонився й тихо щез. Ми ледве встигли зазирнути в меню, як перед столом випурхнув жвавий моторний кельнер.
Маслинові оченятка в нього хутко бігали, чорні вусики стирчали шворкою, прилизана чуприна вилискувала, як воронове крило. Чорнявий молодик усміхався від вуха до вуха. Бадьоро привітався російською і швидко-швидко заторохкотів далі на суміші польської та французької.
Я весь напружився, аби вихопити хоч якісь зрозумілі слова у переліку тих особливих страв, що сьогодні уранці пропонував поза друкованим меню славнозвісний Мусьйо Жерар. З потоку чудернацьких назв, які скоромовкою вистрілював чорнявий кельнер, мені вдалося розібрати либонь якусь чверть – і то, мабуть, щонайбільше.
Припускаю, мені почулося щось про баранину по-боснянськи, курчат по-краківськи, селезня по-силезьки, судака по-моравськи, ляща з Далмації, форель із Закопаного, баґети з паштетом печінковим – чи то з гусака з Буковини, чи то сарни з Верховини, абощо…
Кельнер не міг не побачити абсолютної та цілковитої розгублености в моїх очах. Проте варто мені було лишень запитати, що саме він би міг нам порадити на сніданок, двом зголоднілим і вельми охочим до смачного й поживного харчу воякам, як на нас вивернувся бурхливий фонтан іще більш приголомшливих і дивовижних назв.
Тепер ішлося про... гречані галуцьки рибні з картопляними піджупанцями... квашені фрайцьовці крабові по-буковинськи з танжериндами та миґдалевим сиропом... шкуруплені кнедликами лісові запіканці... опешнявані голубецьки на бриндзявому загортанцеві з морквою... закомандрики з кліцями в сметані під полуничним дзявротом... підрепанці напівкапустяні з юшкою та шкадерликами загайсевленими... сьорбалики підзолочені в мугибцях з чорницею та ожиною... кандзиджурлики манґові під карамелізованим фіхтярною ґринджицею топінамбуром... м’ятні крепавляки з банановим мусом ув оцті на печених штицях... курдземелики варені кукурудзяні розкрузджені в цукринах волоськими горішками та родзинками... синьоварні дзюблики загорнені у фіртушні пляцьки на реберцях... лугні повсямінці з мурмаком цибуланим... жмукериці угорські заволошені млюнстями й фаршировані часниковими круплями... розмуглянені в соняшниковій олії яєчневі жупанці зальцбурзькі з цитриновими супрумінниками...
Здається, на моєму обличчі при цьому мусив закарбуватися вираз щонайбільшого зачудування й розгублености. Кельнер нарешті це побачив і зупинив свій потік езотеричного вокабуляру.
Він розправив бездоганно накрохмалений білосніжний рушник-серветку на своїй зігнутій в лікті руці. Поглянув не мене з сумом чи співчуттям. Трохи нахилився в мій бік, зазирнув упівока до розгорнутого меню на столі й заходився пояснювати, що ж нам пропонувалося.
О, Господи! Тільки-но я поглянув на чудово оздоблені аркуші й спробував їх прочитати, як мені вмить замерехтіло в очах від бундючної пишноти переліку страв і смаколиків.
Раптом я відчув, украй зголоднілий і спраглий, що просто божеволію від неосяжної гойности вибору: …салята дуодецентована тузином огіркових рунделиків міттельропейних маринованих у перверзійному з трюфелями бульйонові під станіславськими єшкіликами тертеними з подвійними адрухами під юранеками рекреаційними та понадкарпатськими мартофляцьками обсерваційними у берлінерському соусі з додаванням венеційської цитрини заправленої перфецькою підливою а-ля сняданики наталкові з трускавками глянсованими брюссельською чоколядою і страсбурзькою мармулядою з вафельняними карпушками іренистими на витончену прохаську порхавкову печерицями пухирицю ядруновану щирою шинкою з винниками чуковими кавовими й кав’яровими під покалькованими пако юрими в базиліскових кожеляниках зіздриками істрими й ірваними любокоржиками дерешаними ящеричними археликами з майтіосними цукериками дарусь попри троїстих руж… [ Згорнути уривок ]
|
