|
Вишивані гарбузи : Повість
Олена Захарченко
— Факт,
2006.
— 212 с.
— м.Київ. — Наклад 2000 шт.
Тверда обкладинка.
ISBN: 966-359-099-8
Жанр:
— Містичне
— Українська міфологія
Анотація:
Дивний, незвичний світ предковічних вірувань і забобонів насправді існує, однак не зовсім там, де ми чекали його побачити. Але принаймні ненудну компанію із відьом, русалок, упирів та мар точно можна знайти у захоплюючій повісті Олени Захарченко. Разом із чарівною героїнею ви блукатимете непевними стежками, які б і не уявили собі ніколи, аби не Доля і не кохання. Можливо, і вам життя між цих поетичних істот допоможе розібратися із власними химерами людського світу.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Серед галявини стояла солом'яна Марена, біля неї – столи з салом, м’ясом та квасом в глечиках. Біля берега – купа сухих запашних дров, политих олією. Вечоріло. Дівчата купками сиділи по галявині. Сміялись балакали, підходили нові.
Стемніло. Старша почала пісню, дівчата підхопили її, встаючи і сходячись до берега. Пісня набирала сило, дзвеніла по воді, і під неї почали відбуватися дива. Місяць, що бродив по озеру доріжкою, став опускатись по небу, і коли торкнувся води – спалахнув вогнем і поплив до берега, палаючими ломаками.
Дівчата кинулись в воду – кожна намагалась схопити ломаку першою і ... [ Показати весь уривок ]
запалити багаття. З десяток дівчат кинули одночасну на дрова вогонь і купа зайнялась високим тріскучим полум’ям.
Далі були, як завжди, хороводи, пісні ще й обливання одна одної водою і смажіння м'яса та сала.
Ласка, набігавшись, відійшла на хвилину в ліс. В лісі балакало двоє – один голос поважний, хрипкий, інших – тоненький, тріскучий.
"І що з того?" – питав хрипкий – "Яка з тебе користь?"
"А хіба все міряється користю?" – відповідав хтось – "Яка користь з людей?"
"Дурна ти! Не "яка користь з людей", а "яка користь для людей"!"
"А люди кому корисні?"
"Вони не бувають корисні, вони самі придумала слово "користь". І все їм так чи не так мусить бути їм корисне."
"А нам?"
"А ми ними залишені, для користі, бо все шкідливе вони знищують! От я – корисний, а ти тільки й здатна, що загнати кота на дах і там його ганяти!"
Ласка тихенько підійшла ближче і побачила, що це – старий пес з обривком цепу та блискуча сорока.
Вона засміялась, але одразу ж і замовкла – поруч неї старе дерево повільно витягувало з землі коріння і закручувало його під стовбуром клубками. Дерево стогнало і шелестіло, часто спинялося перепочити, поки не витягло все і на тому коріння, як на колесах покотилось в гущавину. На його місці вже вростала молоденька берізка аж земля під ногами ворушилась – то розходилось березове коріння.
Грабчаки просто згинались і розгинались, розминаючи застоялі стовбури, потягувались гілками, струшували листя. Весь ліс шумів, ворушився і скрипів.
Між дерев до Ласки пробиралась жіноча постать в білому одязі. Легка хустка закривала обличчя. Постать не підходила близько. [ Згорнути уривок ]
|
