|
, як МОДА
Любов Якимчук
— Каменяр,
2009.
— 76 с.
— (Серія: літ. Премія ім. Б.-І. Антонича «Привітання життя»).
— м.Львів. — Наклад 500 шт.
ББК: 84.4УКР Я45
Жанр:
— Збірки лірики
— Поеми
Анотація:
Поетичний світ молодої української поетеси з Луганська – лауреата літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича за 2008 рік – із кімнати-людини перетворюється на вулицю та місто, де під землею шахти, а над землею вітрини. Авторка акцентує увагу на автентичній усній традиції поезії, що «передається із вуст в уста, як поцілунки». Відвертість, іронія, звукові метафори та різні футуристичні ефекти, що захоплюють та приголомшують, дозволяють говорити про футуристичну традицію письма.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Поети про Любов
(передмова)
Кожне покоління виявляє свою життєву позицію, в природно чужому соціумі, футуризмом. Друге пришестя українського футуризму, раніше зниклого з мапи української поезії, не наслідком природного розвитку, а зовнішніми чинниками, включно із фізичним винищенням адептів того літературного напрямку, є цілком закономірним, адже майбутнє за новим поколінням. Справа не лише в оновленні поетичної мови, поетики, хоча які ще традиції могло б нове покоління розвивати та продовжувати, а й у загальному перегляді попередніх цінностей, які й досі домінують на теренах України. І це відчувають ... [ Показати весь уривок ]
нові поети. Дуже символічним у цій книжці є поетичний образ пам’ятника Шевченку в Луганську, який схожий на персону із недавнього минулого. Відкидання попередніх цінностей, і не лише поетикальних, а й соціальних, їдка іронія та тотальний скепсис – ось мова нової поезії, яку творять представники нового покоління. І Любов Якимчук – яскравий представник його, нового покоління, за яким майбутнє: і в поезії, і в житті.
Василь Голобородько
Ні в родині, ні на вулиці, ні в школі – ніде в містечку на Луганщині майже не чула Любов Якимчук української мови. А сни снилися українською, перші вірші також з’явилися українською – “фатальний набір хромосом”, за спостереженням колеги по перу? Чи обраність? – є таке забуте слово. У випадку Якими – без жодного патосу – реальне і достовірне. Вона – одна із яскравих представниць наймолодшого покоління наших поетів, яким вже не потрібен підтекст – мотор витонченої метафористики попередників. Я радив би взагалі оновити ці всі виражальні засоби – Люба підтверджує, що початковий ресурс є: молода енергія, зухвалість, ВІДСУТНІСТЬ ШКІРИ.
Василь Герасимюк
Як я люблю юних поетів із наших східних кресів, їхню обов’язкову футуристичну школу та індустріальні пейзажі, залізобетонні блоки, які вони радо спускають із дахів багатоповерхівок на сумирні голови звичної логіки і звичних речей! Любов Якимчук – симпатичне дитя своєї внутрішньої «малої батьківщини» – бурхливих 20-х не менш бурхливого ХХ століття. Це означає, що вона обрала імпульсивність і несподіванку, вірусні атаки, а не стерильну валеологію альбомних дамських віршів.
Анатолій Дністровий
У Любиній книзі інтимність у ній урівноважується відкритістю, форма – змістом. Іноді здається, що ці вірші – насінини, посіяні за часів розквіту української авангардної поезії, які зійшли ось зараз – увібравши у себе соки багатьох поетичних поколінь. Про зміст декількома словами й не скажеш – надто вже різноманітні відтінки прописує Люба – так, що «, як Мода» стає калейдоскопом Міста, часів, людей і різноманітних звуків. Шкода лише, що книжка не може читати сама себе Любиним голосом наживо – було би ідеально для цих поезій.
Богдан-Олег Горобчук [ Згорнути уривок ]
|
