|
Стрітення : Оповідання
Наталя Тисовська
— Рукомесло,
2011.
— 32 с.
— м.Київ. — Наклад 1160 шт.
Можливість автографа.
ББК: 84.4УКР6 Т44
Жанр:
— Піксельні книжки
— Альтернативна історія
— Українська міфологія
Анотація:
«Дуже важко навіть визначити жанрову приналежність твору. Це мікс із магічних істот, елементів наукової фантастики і майже історично-достовірного світу другої половини сорокових років минулого століття. Чудове оповідання!»
Юрій Камаєв
_____________________________
Оповідання "Стрітення" розповсюджується умовно-безкоштовно. Всі кошти, зібрані з його продажу, перераховуються у фонд розвитку проекту "Автура".
Це означає, що після того, як ви прочитали книжку і визначилися, чи сподобалось, вам пропонується:
• Переказати 5 грн. у WMU
через систему WebMoney чи термінали поповнення рахунків мобільних операторів I-box
на гаманець U123048893879
(актуальний номер завжди вказано на сторінці http://www.avtura.com.ua/shop/27/);
• Або написати на оповідання відгук.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
...«Очі які у неї... мов купальська вода цвіте!»
Крім зелених очей, у неї була потерта чоловіча шинель, шкіряний планшет на боці і чорні чоботи, в яких потопала нога. Дивно, як у таких чоботиськах вона узагалі могла пересуватися.
— Випити хочете? — спитав він і, не чекаючи відповіді, хляпнув безбарвної рідини в емальоване горня з чорною пощербиною на вінцях. Сам пив з алюмінієвого.
Вона збрижила ніс і вмочила губи. Тьмяна зелень очей спалахнула зсередини.
— Боже, що це було?!
— Може, вам із содовою? — чмихнув він.— Чи з соком манго? А, розумію, надаєте перевагу бастардо...
* * *
«Дурень! ... [ Показати весь уривок ]
Не міг попередити!»
Вуста горіли. Вона вкинула в горня жменьку снігу, погріла в пальцях. Перехилила одним духом і, видихнувши, помахала долонею біля рота. Еге ж, сьорбнути спирту, навіть розведеного, неабияке задоволення!
Вона зизила на незнайомця. У військовому однострої, але без погонів. Та, власне, нічого дивного: половина чоловіків так одягнена. Проте було в ньому щось незвичайне. Вона не могла відразу вловити — чи то хвороблива блідість, чи то навмисна неквапливість рухів, чи то дивний неживий погляд... Війна лишає тавро на всіх.
— Я надаю перевагу мерло. Не запаслися пляшечкою?
— На жаль, на жаль! — він картинно закотив очі... [ Згорнути уривок ]
|
