|
20.10.2017
Автор рецензії: Любов Лементар
(джерело:
рецензії минулих років)
„Два рассказа" 0. Алалькова
Ім`я Олександра Апалькова для багатьох канівчан уже добре відоме. Праціівник представництва м. Фірзена у Каневі — так представляють його при ділових зустрічах, Олек¬сандр — перекладач, і коли у Каневі бувають срірзенські гості, то вій найперший помічник наших німецьких друзів. Але бути лише пе¬рекладачем, то для нього замало. Духовний і емоцій¬ний потенціал цього моло¬дого канівчанина багатий. Звичайно, це приємно вра¬жає серед сьогоднішнього розгулу бездуховності, а нерідко і цинізму. Життя не балувало й Олександра, проте багаж минулого і сьогоднішні пошуки ... [ Показати всю рецензію ]
як еко¬номічного, так і морально¬го плану, вважаю, не збід¬нюють таку натуру. Апальков часто пише для газети «Канівчанки», відкриваючи ду¬шу думаючої молодої лю¬дини, аналізуючи те, що відбувається сьогодні з нами. Він також став немов би місточком між Україною і Німеччиною, організувавши випуск міжнаредного журналу «Склянка часу». А цього року Олександр Апальков поповнив список авторів видань нашого ви¬давництва «Родень». «Два рассказа» — так назвав свою невелику книжку, яку щойно видано тут. Опові¬дання «Отдыхающий» чита¬ти легко ї недовго, але скільки тут відображено — і соціальні мотиви, і психо¬логія душі кожного з ге¬роїв, і людські взаємини. За цим стоїть поцінування людини, знання, - життя тих, хто безпосередньо зайнятий вічною проблемою здобу¬вання «хліба насущного». Симпатія до трудяги-Миши, шахтаря, і, на перший по¬гляд, безбарвного і ма¬ленького Федіра змінює дещо думку і про самого автора. Дивують оті найтонші штрихи, якими він висвітлює своїх героїв; безпосередне Мишине бідкання за вчорашньою супутни¬цею — не юною, і не кра¬сунею, з якою так сердеч¬но посиділи ввечері в ку¬пе; дві цукерочки, які Фе¬дір приберіг для донечки Марійки... Таких психоло¬гічних нюансів в оповіданні немало.
Іншому ж читачеві, звичайно, припаде до душі оповідання «Нарвик», з яко¬го запам'яталося виразне: щоб люди сиділи лише за одним столом, а не в різ¬них окопах...
Зустрічаючись з різними людьми, як у нас, так і за кордоном, Олександр Апальков прагне словом письменника допо¬магати нам розуміти одне одного, збагачуватись люд¬ськими стосунками, зреш¬тою, жити розумом і серцем.
Любов ЛЕМЕНТАР, м. Канів.
Газета «Канівчанка», № 113, 1998 р. [ Згорнути рецензію ]
|
