|
Казки П'ятинки
Дзвінка Матіяш
— Грані-Т,
2010.
— 120 с.
— м.Київ. — Наклад 2000 шт.
Жанр:
— Казки
Анотація:
На сторінках цієї книжки (схваленої для використання у загальноосвітніх навчальних закладах) – казкові й не зовсім казкові історії, які, якщо вірити авторці, майже усі розповіла сама П'ятинка (Свята П’ятниця), попросивши їх записати.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Ж
Жасминова дівчинка
Жасминова дівчинка народилася тієї ночі, коли розцвів жасмин. Жасмин заглядав у вікно, щоб побачити немовля. Дівчинка йому сподобалася, у неї було льняне волоссячко, а від її крику тремтіли шибки. Жасмин вирішив, що він має щось подарувати їй на день народження. Він думав до самого ранку, за цей час дівчинка встигла тричі поїсти, поспати і поплакати. Мама відчинила вікно, жасмин заглянув у вікно, сказав:
— Добрий день.
Дівчинка простягнула до нього рученята і засміялася. І тоді жасмин вирішив, що подарує її свій запах — найкраще, що він міг дати. Відтепер шкіра малої пахла ... [ Показати весь уривок ]
жасмином, тому батьки, а потім і всі, хто її знав, називали її Жасминовою дівчинкою. А той, у кого шкіра пахне жасмином, пам’ятає все, що у житті відбувалося.
Жасминова дівчинка справді все пам’ятала. Вона пам’ятала ту ніч, коли народилася, пам’ятала запах свіжо розквітлого жасмину, перша весна у її житті пахла жасмином. Вона підростала і знала, що все пам’ятатиме. Пам’ятала смак маминого молока. Пам’ятала, як вперше зіп’ялася на ноги і продибала по кімнаті, тримаючися за стіну. Пам’ятала, що перше слово, яке вона хотіла вимовити, було «пам’ятаю». Але слово було довге, склади заважали одне одному, дорослі подумали, що вона каже «мама» — як і всі діти. То було не так, але Жасминова дівчинка не сперечалася, адже пам’ятала, як було насправді.
Жасминовій дівчинці подобалося все пам’ятати, тільки коли виросла, вона зрозуміла, що пам’ять буває солодка й гірка.
Щовечора Жасминова дівчинка, всівшися на підвіконні, розмовляла з жасмином. Розповідала йому, що вона вже вміє множити у стовпчик, що вчителька сьогодні прийшла у новій жовтогарячій сукні, що на малюванні треба було намалювати улюблену квітку, і вона намалювала жасмин. Свої таємниці Жасминова дівчинка довіряла тільки жасминові, бо він умів їх берегти. Жасмин був вірним і мудрим другом.
Щоранку, йдучи до школи, Жасминова дівчинка обіймала жасмин на прощання. А коли вона йшла осінньою вулицею, шурхотячи кленовим листям, за нею залишалася доріжка жасминового запаху. Перехожі дивувалися і назавжди запам’ятовували як пахне жасмин на початку листопада. [ Згорнути уривок ]
|
