|
Щоденник моєї секретарки : роман
Брати Капранови
— Гамазин,
2011.
— 400 с.
— м.Київ. — Наклад 3000 шт.
Тверда обкладинка.
ISBN: 978-966-1515-30-6
Жанр:
— Шахрайське
— Політичне
— Офісне
Анотація:
Він має все - дружину-телеведучу, красуню-коханку, бізнес на бюджетних грошах, впливових друзів та партнерів. Він - типовий представник так званого "бомонду" чи то "еліти". Однак українцям завжди були притаманні природний скепсис та іронія. Саме завдяки цим якостям головний герой роману "Щоденник моєї секретарки" стає діґґером - подорожуючи таємними коридорами влади та грошей, він не забуває фіксувати для нас із вами правдиву картину того, що відбувається там. Але одного разу світ навкруги раптом починає руйнуватися - настає час великого бізнесового та політичного переділу, гаряче літо 2004-го...
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Усе почалося із особистого щоденника, який вела у робочому журналі передачі змін секретарка офісу Братів. „Віталій Віталійович сьогодні пригостив мене яблуком. Я не взяла. Я вважаю, що наші стосунки іще не дійшли такого ступеню, коли можна взяти у нього яблуко” – саме цей запис спровокував ідею написання роману, і саме з нього починається текст.
Ніхто не повірить у те, що в наш час існують дівчата, які вважають: для того, щоб взяти яблуко у чоловіка, треба дійти певного рівня стосунків. Але вони є.
Ніхто не повірить у те, що до офісу може прийти людина з двомастами тисячами доларів у валізі ... [ Показати весь уривок ]
і залишити їх біля порогу. Але це відбувалося насправді. Так само, як реальною є бійка між телеведучою та дружиною господаря провідного телеканалу з вириванням волосся, модель вітрильника, замість гармат озброєного чоловічими статевими органами, яка стоїть у кабінеті заступника Голови Верховної Ради, віце-прем’єр Росії, який виконує шансон для сонцевської братви, гра на себе спочатку у казино, а потім – у камері попереднього ув’язнення та інші яскраві моменти роману.
„Це спроба глянути очима нормальної, чистої людини на життя українського істеблішменту. Є люди, які вважають, що вони визначають долю країни – зазвичай вони не публічні, бо реальні гроші люблять тишу, реальний бізнес робиться у кулуарах, а реальні рішення так і не потрапляють на шпальти газет. Але у цих людей є дружини, коханки, утриманки, дочки – саме вони виблискують на гламурних вечірках, ведуть шоу на телеканалах, стають героїнями таблоїдів та глянцевих журналів. Український істеблішмент наполовину ховається від людських поглядів, а другою половиною нав’язливо лізе в очі – і саме тому ми знаємо про нього тільки те, що він хоче, щоб ми знали.”
Головний герой, типовий київський бізнесмен, який має дружину, коханку, багато справ та секретарку в офісі, одного разу потрапляє у халепу – американський громадянин приносить йому хабара у розмірі 200 тисяч доларів і залишає на порозі. А халепа полягає в тому, що на перший погляд нічого не заважає взяти ці гроші – тільки чуйка. І досвід реального бізнес-життя з його кидками та провокаціями. І секретарка, яка пише щоденник у журналі передачі справ. І знайомий геренал СБУ, і політичні хмари, що згущаються на обрії.
„Колись роман француза Фредеріка Бегбеде „99 франків” наробив багато галасу через те, що в ньому автор показав реальні механізми та підкилимні стратегії рекламного бізнесу. Так само вразили читачів відвертості американки Лорен Вейсбергер, яка у книзі „Диявол носить Прада” викрила реалії світу моди, глянцю та гламуру.
„Щоденник моєї секретарки” певним чином кидає виклик цим авторам – бо завдяки тому, що український істеблішмент є ще незрілим і не вміє як слід охороняти свої таємниці, погляд нашого героя сягає усіх темних кутків, які охороняють „господарі життя” – від бізнесу, піару, реклами та політтехнологій і до гламуру, телебачення, мистецтва, зірок і глянцю.”
Усі події, описані в романі є справжніми, але усі герої – вигаданими.
„Наш герой ходив тими самими стежками, що й ми, бачив тих самих людей та був свідком тих самих подій. Тільки на відміну від нас, він має право розповісти про них відкрито.”
Проте „Щоденник моєї секретарки” не є ані політичною сатирою, ані романом-викриттям. Він не зроблений за зразками Бегбеде та Вейсбергер. І крім того він зовсім не схожий на попередні твори братів.
„Це розповідь про особисту драму героя, який є частиною українського істеблішменту – на тлі драми країни, що відбувається влітку 2004-го. Кожен чоловік колись обирає між Мавкою та Килиною, і страждає при цьому аж ніяк не менше, ніж літературні герої…
Наш герой розривається між коханням та звичкою, між бізнесом та переконаннями, між совістю та грішими – втім, як і більшість українців у наш час.” [ Згорнути уривок ]
|
