|
Зернятка : краплинки поезії
Віталій Іващенко
— КИТ,
2009.
— 298 с.
— м.Київ. — Наклад 500 шт.
Перевидання. Можливість автографа.
ISBN: 978-966-8550-86-7
ББК: 64.4 - укр6 І 24
Жанр:
— Поезія
Анотація:
Друге доповнене видання поетичних мініатюр любовної і філософської лірики.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
“Життя – це гра!” Подобається гасло.
Все тимчасове: люди, пекло, рай.
Щоб довше радість у душі не згасла,
Не переймайся програшами! Грай!
* * *
Є дві ідеї у житейських хащах,
Якими можемо себе відкрити:
Подвижницька ідея – стати кращим,
Ідея споживацька – краще жити.
* * *
Всі ми в черзі, як пращури кілька століть,
За добробутом, щастям, любов’ю.
Не нервуй, що попереду стільки стоїть.
Подивись, скільки їх за тобою.
* * *
Я не люблю чужих компаній,
Де всі свої, а я – ніхто.
Мов сирота в кутку в пальто,
А всі – в бікіні на дивані.
* ... [ Показати весь уривок ]
* *
Дорога мудрості – тяжка і нескінченна,
Це розуму і темноти двобої.
Мудрець – завжди один у полі воїн,
А дурні – це народне ополчення.
* * *
Змагаються добра і зла світи.
Віки повторюється все те ж саме дійство.
Дано лише культурі зберегти
Від самознищення і душі, і суспільство.
* * *
Буває, що життя втрачає смак:
Бентежить дух безвихідь і трагічність.
І лише мудрі вміють жити так,
Неначе кожен день – маленька вічність.
* * *
Тіла дівочі – істинна краса.
Але обличчя часто примітивні.
Бо тіло – це дароване людині,
Обличчя-душу кожен творить сам.
* * *
Ми – не ангели милістю Божою.
В племенах дикунів наші витоки.
Через це егоїсти є нормою,
Мудрі, добрі і щирі – це винятки.
* * *
Хоч би які були часи й умови,
Лиш одиницям легко й весело живеться.
Були і є у щастя три основи:
Здорове тіло, вільний дух і добре серце.
* * *
Знання – це наче тест: що ми за люди.
Розумні хочуть вчитися і знати.
Тупі і хитрі вчитися не люблять.
Зате страшенно люблять керувати.
Своє призначення є у всього.
Усе-усе для чогось у природі:
Сім'я - для збільшення людського роду,
Кохання - для покращення його!
* * *
Його величність Випадок! Буває
(Що дуже часто дивно нам самим),
Як він рятує! Іноді карає!..
А Випадок - це Бога псевдонім!
* * *
Поміж відомих всім життєвих домінант
Я тільки гумору вклонитись мушу.
Людина з гумором - це рідкісний талант,
Що вміє лікувати власну душу!
* * *
Я сам пройшов шляхи падінь і злетів,
Пророків начитався - хай їм грець!
Свідомо не люблю авторитетів,
Шаную тільки інтелект і честь!
К о х а н н я
По суті всі мужчини полігамні.
Але одним дано, а іншим ні
Духовний злет відчути у коханні
І присвятити жінці кращі дні!
* * *
Розбещеність не в тому, з ким і скільки.
Обмежень у Природи в цім немає,
А в непіднесеному ставленні до жінки,
В якому пристрасть душу опускає.
* * *
Кохання справжнє відрізняє те,
Що в нім нема претензії на власність,
Воно самодостатнє і святе,
Це - ніжність, романтизм і делікатність!
* * *
Жіноча цнота є не в тім,
Щоби ні з ким, ніде й ніколи.
А в тім, щоб бути тільки з тим,
Для кого ти – дарунок Долі!
* * *
Бажаю вам кохання мати крила!
Не спалювати мрії і мости!
Хай пристрасті наповнюють вітрила,
Душа підкаже Вам куди плисти!
У с м і ш к и
Знайшли дитинку у Карпатах,
Яку зміг виховати дятел.
Пройшла всього одна доба –
Усіх цей хлопчик задовбав.
* * *
“Куди не кинь – усі пани!
А вкрали паспорта, дебіли!”
“А ви в міліцію ходили?”
“Та я ходив... Це не вони.”
* * *
Ще за життя знайомий
На пам‘ятнику висікти звелів:
“Ну що, жлоби з профкому,
Тепер ви вірите, що я хворів?”
* * *
“Таксисте! Обережно! Летите
Як утікач, пробачте за відвертість.
У мене вдома восьмеро дітей!”
“І ви мені, мадам, про обережність?!”
* * *
“Як взнаю ще раз, що ти зрадиш мені,
Покінчу з собою, щоб знала!”
З тих пір – ані слова! І вже сім разів
Від смерті його врятувала!
* * *
Нога у гіпсі. «Не ходіть по сходах!
Ви можете нашкодити собі!»
Пройшло три тижні. «Докторе, вже можна?
Бо лазити так тяжко по трубі!»
* * *
Якщо за розум хвалить жінка мила,
Говорить, що нема таких, як ти,
Це значить, що вона вже зрозуміла:
Дурнішого їй точно не знайти.
* * *
“Знов запізнився! Ти ж казав – в останнє!
І не бреши, що раптом захворів!”
“ Я жінку врятував від згвалтування!”
“Як так?” “А я її уговорив.”
* * *
Як топче півень курку біля хати!
Ось поруч проса сипонули діти.
Покинув курку і почав клювати…
Не приведи Господь так зголодніти!
* * *
Нема спасіння від дурної жінки.
Шукає приводи для ревнощів роками.
Якщо не знайде навіть волосинки:
«Ти що, вже спиш із лисими жінками?!»
* * *
"Мамо, бачили ми в лісі,
Як по хмиз ходили,
Голі жіночки й мужчини
Там таке робили!"
"Дикі люди!.. Тільки звідки?
Все то люд пропащий!"
"Мамцю! Тітки може й дикі,
Але татко наший!"
* * *
Бабуся згадує щасливії роки,
Єдину пристрасть – першу і останню.
«Хто ж був твоїм замріяним коханням?»
Бабуся романтично: «Моряки!»
* * *
“Де, мамо, ми взялись?” “Тебе знайшла в капусті.
Тебе у гречці. У картоплі вас”.
Зненацька старшенький синок озвавсь:
“Попотягали ж по городах вас, матусю!”
* * *
“Не п’ю й не пив! Тренуюся! Пощуся!
Коханок в мене не було й нема!
Скажи, я правильно живу, дідусю?”
“Ти правильно живеш. Але дарма!”
* * *
Папуга продається на базарі.
„За ліву ногу смикнете – співає!
Якщо за праву – Ара башковитий! –
Він, як людина, буде говорити.”
„А як смикну за дві, не за одну?”
Папуга: „Ти, козел, я ж упаду!”
* * *
„Це телебачення? Не будьте так жорстокі!
Новин рядок біжучий не пускайте!
Бо теща думає, що то є караоке,
І цілий день їх з радістю співає!”
* * *
Освідчуємось ми: „Я вас люблю!”
Французи: „Же ву зем!”, вгамовуючи спрагу.
Англійці з гідністю: „Міс, ай лав ю!”
І лиш китайці мовчки роблять справу!
* * *
Жінки, улюбливість мужчини – це не зради!
Є в математиці відомі аксіоми.
Якщо наліво він піде чотири рази,
За геометрією – вернеться додому!
* * *
„Мій тато добрий, ввічливий і стриманий
Повчав мене в дитинстві і тепер:
Давати – значно краще, ніж отримувати!”
„Твій тато хто – священник?” „Ні, боксер!”
* * *
„Повів у театр на „Отелло” дружину.
О як він душив її! Що значить класика!”
„Ви що, театрали?!" "Ні! Інша причина:
Такі культпоходи - це як профілактика!”
* * *
Учора на базарі
Циганка нагадала
Всього за двісті баксів,
Що я є дійсно лох!
* * *
„Шановний батько! Ваш синочок Ігор
Дівчаткам в класі не дає спокою.”
„Я в школі за дівчатками теж бігав!”
„Теж бігали? І теж з бензопилою?”
* * *
„Ну як в сім’ї?” „Як чесно – сміх і гріх!
Дружина задовбала – просто лихо!”
„А я у себе вдома наче тигр!
Ходжу на чотирьох і дуже тихо.”
* * *
„Як пасічник качає мед, вдягає
Тоненьку сітку на лице. Нащо вона?”
„Як завтра його бджоли упізнають -
Йому хана!”
* * *
„Змінив мені хірург обличчя й форму носа.”
„Ти дбаєш про красу? Я і не знав.”
„Ходив я до його дружини… в гості.
А він застав!”
* * *
В приймальній мерії. "Ви хто?" "Іван Сусанін."
"Той самий?" „Так, той самий! Ті ж ідеї”.
"Ой, ми так раді познайомитися з вами!
Я зараз всіх гукну!" "Гукайте і підемо!"
* * *
Колискову пісню так, як може,
Донечці своїй співає тато.
"Тату, а мені вже спати можна,
Чи тобі ще хочеться співати?"
Про поезію.
Не думайте, що вірші просто ллються.
Я власний Храм з краплинок цих будую.
Всі істини - це є надбання людства,
Я тільки трохи їх поетизую. .
* * *
Мені не треба ваше визнання.
Я хочу, щоб у будь-яку годину
Цю книжечку відкрили навмання,
Пробігли вірш і: “Боже, я ж – Людина!”
* * *
Як стане тяжко чи то сумно,
Читай цю книгу, в ній є все.
У душу спокій принесе.
Це - співрозмовник для розумних. [ Згорнути уривок ]
|
