|
"Півень у фристайлі" : роман
Галина Невінчана
— Зелений пес,
2008.
— 272 с.
— м.Київ. — Наклад 2000 шт.
Тверда обкладинка.
ISBN: 978-966-2938-37-1
ББК: 224(4УКР)6-44
Жанр:
— Жіноче
Анотація:
Цей роман рекомендуємо тим, хто народився під знаком півня – для зухвалих і задерикуватих. Або й тим, кому цих якостей бракує, щоб мали приклад активного самоствердження. Бо героїня цього роману, провінційна художниця-оформлювачка має півнячі наскоки за єдиний спосіб порятунку а інколи і самоствердження в цьому безглуздому світі.
Вся історія – це гра в богему, часом кумедна, часом драматична, а в цілому – просто зворушлива. Одним словом – півень у вільному польоті.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Над доріжкою з аркових підпор звисав поки ще незрілий виноград, під важкими стиглими ягодами вгиналися гілки вишень. Мішель відімкнув двері, і Павлина відчула себе наче в іншому вимірі. Давно забута атмосфера маленького містечкового будинку із саморобними доріжками, в’язаними гачком серветками, порцеляновими слониками... У затишній оселі, на столику, як почесний караул, виблискуючи зеленими з позолоттю мундирами, красувалися пляшки шампанського. Легкий вітерець грав тюлевими фіранками.
– Я на хвилинку, – промуркотав Мишко. – Зачекай трошки, незабаром повернуся.
Цмокнувши Лінку в ніс, випарувався, ... [ Показати весь уривок ]
як дим. Павлина скинула сукню і томно, наче кішка розтяглася на софі, насолоджуючись прохолодою. Її шовковисту шкіру одразу облюбували сонячні зайчики й улаштували веселу гру на дівочому тілі. Лінка посміхнулася і почала ловити «зайчиків» долоньками. Двері різко відчинилися, на порозі виник Мішель у вінку з кропу і ще якихось бур'янів. З його шиї звисала гірлянда з ромашок, нижче, на стегнах, красувалася спідничка з лопухів і листя хріну. У руках юний коханець тримав пластикове цеберко.
– А це що за явлення? – крізь сміх запитала Ліна.
З виглядом змовника юнак наблизився до ложа, і пластикове цеберко перетворилося в ріг достатку. З нього, наче водоспад, посипалися стиглі ягоди.
– Я Діоніс, що прийшов з дарунками до вакханки!
Дівчина не встигла опам'ятатися, як із шампанського вилетів корок і на неї пролилося ігристе вино.
– Божевільний, що ти робиш?! – верескнула вона.
– Я спраглий птах! Дай напитися з твоїх джерелець, інакше я загину! – Сміючись, юнак упав на коліна і почав губами ловити струмочки, що бігли по рівчачках її тіла, обминаючи горбики і накопичуючись у западинках. – А ще я дуже зголоднів, – блазнював Мішель і поцілунками збирав ягоди.
Знемагаючи від лоскоту, Лінка вигиналася, як ящірка, але її руки вже обвивали стан коханця і навіть не думали відпускати від себе. Розчавлюючи стиглі вишні, малину, і порічки, він накрив залоскотану до нестями Лінку своїм тілом. Липкі, перемазані ягідним соком, вони борюкалися у ліжку і були щасливі. [ Згорнути уривок ]
|
