|
30.05.2013
Автор рецензії: Чорна Ящірка
(джерело:
Чорна Ящірка)
Сьогодні ми в "Ящірці" вирішили почитати дуже спокусливу новинку - принаймні спокусливу для нас, дніпропетровців. Не так часто виходять в світ повісті про наше з вами місто. Та ще й у такому жанрі - жанрі альтернативної історії.
Власне, це не так повість, як повість у новелах. Кожна новела має завершений сюжет, персонажі подеколи перетинаються, але слабко, і суцільної сюжетної канви тими перетинами не складають. Тому не так просто визначитися - повість це чи радше збірка малої прози. Втім, одне безсумнівно: в кожній новелі головний герой - Дніпропетровськ/Січеслав.
Уявіть собі, що наше ... [ Показати всю рецензію ]
місто спіткала доля Берліну. Після Другої світової війни воно виявилося розколотим навпіл: одна половина, Дніпропетровськ, залишилася під владою Радянського Союзу, а інша, Січеслав, виявилася частиною новоствореної (вчергове?) держави Україна. На лівому березі "вся власть - Советам", а на правому влада з часом опинилася в руках діячів скоріше правого штибу. Кордон, звісно, пролягає по Дніпру. Потрапити з правого берега на лівий важко, навпаки - майже неможливо. Уявили?
От з таким цікавим експериментом спробував впоратися дніпропетровський письменник Максим Січеславець. Частково це в нього навіть вийшло. Цікаво дивитися, як він вплітає в текст всім нам знайомі місця, вулиці та споруди, наділяє їх новими значеннями та функціями, як грає на справді присутніх у головах дніпропетровців стереотипах про мешканців правого і лівого берега. Цікаво дивитися за намаганням автора говорити в різних новелах з позицій різної ментальності - то з радянсько-української, то з "буржуазно"-української, - будувати в головах своїх персонажів фантазії про ту, недосяжну частину міста. Щоправда, треба зауважити, що сумовито-зневірений погляд радянської людини на правий, "буржуйський" берег вдається Максиму Січеславцю значно правдоподібніше, ніж погляд навпаки.
Водночас книга страждає на всі "дитячі хвороби" дебютного тексту: пласкуваті персонажі, не завжди доречні авторські роздуми, зайвий пафос. Одначе завдяки свіжості експерименту читати її цікаво, нехай це і не цікавість захопленого карколомними подіями читача, а радше цікавість дослідника.
Купити цю маленьку книжечку спонукає не лише той факт, що це, здається, єдиний сучасний текст, присвячений Дніпропетровську, але й те, що так можна підтримати видавництво "Електрокнига" - одне з небагатьох маленьких, силами кількох людей роблених видавництв, яке своїми скромними силами намагається давати дебютантам шлях у сучасну літературу. Ця справа варта кількадесят гривень. [ Згорнути рецензію ]
|
