Ніна Іванівна Фіалко : Дві обручки : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Надія Качуровська (джерело: Інтернет)

У новій книжці "Дві обручки" - Ніна Фіалко подарувала читачам захоплююче читання. Батьки і діти: вічна тема для роману. Авторка взяла більше: схрещення поглядів на одні і ті самі події різних поколінь: старого і молодого. А так, як події відбуваються на всій території України, письменниця спробувала описати менталітет жителів сходу, заходу і нейтралітет центру. "На Заході прищеплювали любов до України, а на Сході не сприймали всього українського. У Центрі все це перепліталося, і багато молодих людей на цих розбіжностях у політиці заробляли хліб, мотивуючи тим, що гроші не пахнуть. А чи гроші ... [ Показати всю рецензію ] справді не мають запаху - це вони відчують згодом, коли почнуть самі заробляти."

В молоду дівчину Славу, родом з Тернополя, закохується хлопець Арсен з Донецької області. Але дівчина, вихована своєю бабусею, в минулому яка була репресована і відсиділа в сталінських таборах за участь в русі опору УПА, - не може змиритися з тим, що хлопець постійно заробляє гроші тим, що ходить на мітинги і кричить політичні лозунги за тих, хто йому заплатить.
Студенти заробляють гроші на мітингах, викладачі цього "не помічають," так як скоро прийде сесія, і "попливуть" грошики в кишені викладачів.



"... Росія не хоче визнати бандерівців за визволителів рідної землі, бо тоді треба визнати свою помилку і погодитися з думкою західняків, що радянська армія була окупантом і безпідставно знищила тьму-тьмущу людей. Комуністи своєї провини ніколи не визнають."


"Бідна наша Україна, перевівся козацький рід, який живота свого не шкодував, відвойовуючи волю для себе і своїх рідних. Хіба можуть люди з такими різними поглядами планувати майбутнє життя."

Але, кохання перемагає, - хлопець поступово розділяє погляди своєї дівчини і вони вирішують побратися. І ось, разом з дідусем Арсена, - Василем Івановичем, з Краматоська, молоді люди приїжджають в Тернопіль.
Бабуся Слави - Ксеня і Василь Іванович зразу впізнають один-одного. Діло в тім, що Василь Іванович, під час служби в армії, служив в каральному загоні по винищенні бандерівців в Тернопільській області. Шляхи Ксені і Василя в той час перетнулися. Вони теж були тоді молоді, було кохання в подруги Ксені - Марічки і друга Василя - Арсена. Закінчилося воно трагічно.

Ксеня - медсестра УПА. В романі правдиво, на спогадах очевидців, описані ці героїчні, але трагічні роки на теренах Західної України. За приналежність до УПА Ксеня відсиділа 10 років таборів в Воркуті. Було і внеї кохання зі своїм побратимом по боротьбі.

Авторка роману - Ніна Фіалко, - родом з Черкаської області. Але жити і працювати приїхала в Тернопіль. Події, описані в своєму роману, пропустила через себе на основі розповідей старших людей, які проживають на наших теренах.
Погодьтеся, що у багатьох людей зі Східної України, теперішнє уявлення нічим не відрізняється від колишнього. Пише сама Ніна Фіалко: "Виставляти претензії до повстанців, що вони червоноармійцям стріляли в спину, просто недоречно. Під час бою ніхто етикою та мораллю не переймається, кожен хоче вижити в ньому, і засуджувати за це нікого не можна. А от коли сильніші воюють із беззбройними чоловіками чи жінками, забиваючи їм у п'яти чи голови цвяхи, аби вибити докази, це таки моторошно. Колишні енкаведиські методи вибивання доказів процвітають і понині, хоч ми вже стільки років ніби незалежні."

Чому назва роману "Дві обручки?"
Читач дізнається, яку роль зіграли одні і ті самі дві обручки для героїв роману. Скажу тільки, що вони поєднали і наших молодих героїв: Славу і Арсена.

Ніна Фіалко володіє переконливим художнім словом. Книга корисна для читання у всіх регіонах України.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Игор Зінчук (джерело: Интрнет)

В єдності - сила народу!


Після прочитання роману «Дві обручки» популярної авторки Ніни Фіалко, виникає думка про те, що цю книгу було б дуже корисно прочитати сьогоднішнім українським можновладцям, аби зрозуміти та повчитись тієї безкорисливої, жертовної любові до батьківської рідної землі заради якої справжні патріоти готові віддати життя.

Письменниця працює в жанрі сучасного реалістичного роману і головним принципом її творчості є життєвість, актуальність та наближеність літератури до сьогодення. Саме тому, звертаючись до однієї із найтрагічніших сторінок української історії - повстанського ... [ Показати всю рецензію ] руху на теренах західних областей України в 40 х роках ХХ ст.. авторка висвітлює у долях персонажів свого твору дві протилежні точки зору на ці події.

Більшу частину роману написано у формі спогадів колишньої зв’язкової УПА Ксені, на псевдо «Тополька» і Василя Федотовича, ветерана радянської армії, який в той час перебував у складі військового загону спеціального призначення для знищення повстанців. Представники таких підрозділів вдягнувши форму вояків УПА вбивали мирних селян, щоб дискредитувати дії повстанців і знищити довіру до них серед населення за підтримки якого існувала Повстанська Армія.

В романі утверджується думка, що трагедія нашого народу полягала в тому, що його кращі сини та доньки східних і західних земель були змушені воювати один проти одного по різні боки барикад виконуючи накази командування.

Українці просто хотіли жити і працювати на своїй землі, мати власну самостійну державу і воювали проти радянських «визволителів», які по суті як і німецька армія були окупантами, нещадно палили українські села, вбивали навіть вагітних жінок та стареньких матерів, цілі родини вивозили на каторгу до Сибіру лише за їхні погляди та національні переконання - всі ці жахливі, але настільки правдиво змальовані картини постають перед читачем впродовж всього роману. Саме посіявши ворожнечу між представниками українського народу радянська влада прагнула стерти його з карти світу.

В сюжетній канві твору дуже витончено переплітаються події минулого і сучасності, бо саме між внуками головних героїв, Славою та Арсеном, які зустрілися в розпал буремних подій 2004 року на різних майданах, виникає те, найсвітліше перше кохання, яке здатне здолати будь які перешкоди та негаразди.

Визначальною особливістю твору є прагнення Ніни Фіалко спонукати читача до власних роздумів і пошуків відповіді на питання чому в Україні склалися такі несприятливі умови життя вже в період її незалежності: «Дуже різні ідеології вбиваються людям в голову і донині. Колишнім комуністам, які залишилися і перетасувалися на керівних посадах вигідно, щоб тієї єдності ніколи не було, тому вони не шкодують для розбрату ні слів, ні грошей. Дивує, що ім’ям Степана Бандери лякають людей і понині. Крім нього, не знайшлося в Україні подібної постаті, яка могла б запалити до боротьби за ідею, а не за портфелі чи посади».

Дві обручки, які бабуся Слави, Ксеня, зуміла пронести крізь лихоліття воркутинських таборів, виступають не лише своєрідним оберегом, символом єднання двох закоханих душ, але й закликом єднання та примирення українців сходу і заходу. В єдності – непоборна сила народу. Основна ідея твору – примирення воїнів радянської армії та УПА, можливе лише за бажання обох сторін.

Як стверджує Ніна Філалко, її основним мотивом до написання цього захоплюючого роману було прагнення змінити хибну думку мешканців Великої України про боротьбу Повстанської Армії та Степана Бандеру, і якщо, авторці вдалося змінити судження і переконання хоча б однієї людини, то її праця не була марною.

На сторінках цієї прекрасної книги небайдужі читачі прочитають про незнищенне кохання, зраду і невимовне терпіння жінки, яка прагнула вижити у нелюдських умовах.

Словом, цей твір зачарує та зворушить кожного, хто забажає відкрити для себе творчість цієї талановитої жінки зі справжнім українським серцем та щирою душею.

[ Згорнути рецензію ]