|
Металом об метал : збірка повістей
Радій Радутний
— Панорама,
2006.
— 150 с.
— м.Львів. — Наклад 3297 шт.
Можливість автографа.
Жанр:
— Пригодницьке
— Наукова фантастика
— Бойовики, екшн
Анотація:
Його покликання – філологія, його переконання – упевненість і рішучість, його доля – найманий вояк невідомої армії. Він один змушений вистояти проти неперевершеної сили людського творіння надсучасного танка. Силою супроти сили, кулею супроти броні, із вірою в єдиний шанс.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Але у вухах лише набридливо лізла Металістова лекція.
- ...система "Айнет", яка забезпечує підрив осколочного-фугасного снаряду у заданій точці траєкторії. Ця система дозволяє збільшує ефективність використання снарядів проти вертольотів... втім, це нам не актуально, проти легкої техніки... це, мабуть, теж, і головне - проти живої сили. На відстанях до чотирьох кілометрів. Що це означає практично. Означає, що снаряд долітає до вас не у вигляді болванки, яка може влучить у перепону, а може й не влучить. А у вигляді хмари осколків. Які перепону зметуть разом з вами, якщо ви за ній заховалися...
- ... [ Показати весь уривок ]
Ти чого пацанів лякаєш? - спитав після лекції Юр. - "Аренами", "Айнетами"...
- Хай бояться! - миттю зреагував Металіст. - І чому це я залякую? Я правду кажу.
- Але ж фактики підбираєш...
- Ха! - Металіст гмукнув, але замислився. - Ну й підбираю, а що. Але ж... Ну згоден, "Арена" й справді дурнувата. А чим тобі "Айнет" не страшний? Чи осколки тебе не беруть?
- Беруть... - Дізфайндер зітхнув. - Ще й як беруть.
Він почухав праве плече, скривився та повторив:
- Ох і беруть. І навіть за бруствером беруть. Але за уламком бетонної стіни - не беруть! І якщо в окопі присісти - то теж не беруть.
- Ха! Але ж...
- А для того, щоб накрити мене осколками зверху, твоєму "Айнету" точності не вистачає!
- Гм.
Металіст традиційним національним жестом потягнувся до потилиці. Помовчав. Потім спитав:
- А кажуть, у нас теж якась розробка з цього приводу є?
- Аякже, - Дізфайндер хитро посміхнувся.
Помовчали.
- Ну, - видав, не дочекавшись продовження Металіст.
- Що - ну?
- Ну то розкажи!
- А дулю тобі.
- Це ж чому?
Судячи з виразу на обличчі, Металістові було дуже добре ясно - чому, але все-таки хотілось почути.
- Так ти ж її миттю американцям продаси!
- Ну чому ж зразу американцям! - аж обурився він, зробив невеличку паузу й додав. - Цим більше німці цікавляться та ізраїльтяни.
- Один чорт.
- Ага... не кажи цього німцям.
Обидва коротко засміялись. Дізфайндер - щиро, а Металіст - трохи штучно.
- Ти, Юре, смішний, до всирачки, - дорікнув він. - Ну ти не продаси - так якийсь генерал продасть. Або директор по збуту. Ще й розпіарить - он у нас навіть німці купують!
- Та я розумію, - зітхнув Дізфайндер. - Але все-таки з тої продажі хоч піар на корист державі піде, а може навіть гривня. А з твоєї - дуля.
- Це точно! - Металіст знов посміхнуся, але цього разу злостиво. - Й копійки не дам.
Щось було негаразд у відносинах Металіста з батьківщиною. В принципі, всі це знали, але (й це вже було лише на рівні чутки) єдина людина, яка знала те достеменно, десь зникла. Після спільної операції з Металістом.
- Трагічна випадковіть, - потім розводив руками він. - Неминуча в бою. А що ніхто не бачив - так хіба я в цьому винен?
Але ніхто дуже й не доскіпувався.
- Це ще нічого, - Дізфайндер теж посміхнувся. - У нас є зараза, яка "Арену" замінює! Й не горлає про себе на сто кілометрів! А знаєш...
- Та знаю, - цього разу Металіст навіть не посміхнувся, а витяг з кишені палм, потицяв пальцем. - Це там, де штирі з осколочними зарядими висовуються? "Заслон", називається. На, подивись.
На екранчику видно було танк (схематично), якісь коробки на надгусеничних полицях (теж досить умовно) й кола, що, мабуть, позначали траєкторії осколків. Одне з кіл чомусь перерізало навіть дуло гармати.
Металіст сховав палм, й махнув рукою:
- Я його вже продав.
Він підвівся з нагрітого каменю, й пішов, а Юр ще не менше хвилини сидів з роззявленим ротом. [ Згорнути уривок ]
|
