|
16.08.2021
Автор рецензії: Віктор Дудко
(джерело:
Критика, 2017, ч. 7–8 (237–238))
Уваги ці стосуються коментування не власне згадок про Шевченка, а відомостей про його сучасників і деякі реалії відповідної доби.
У томі републіковано значний за обсягом фраґмент другого передплатного оголошення «Основи» (треба думати, відомого Шевченкові [1]). Його перший варіянт було оприлюднено у жовтні 1860 р., другий передплатники «Основи» дістали разом із її січневим числом за 1861 р. [2].
Коментатори (вони ж упорядники тому), зокрема, зазначили: «Передмова до першого числа “Основи” заснована на обох оголошеннях ([на першому і] переважно на другому). Див.: “С января 1861 года будет ... [ Показати всю рецензію ]
издаваться “Основа”, южнорусский литературно-ученый вестник […]” // Основа. — 1861 — Январь. — С. 1–8. Подпись: Редактор В. Белозерский» [3]. Ця теза не є коректною. Редакція «Основи» розіслала своїм читачам не контамінацію із двох оголошень, а власне друге передплатне оголошення [4] (хіба фігурально його можна назвати передмовою до першої книжки часопису). Оголошення було додано до числа (як і третє оголошення, розіслане передплатникам вересневого числа українського журналу за 1861 р. і січневого за 1862 р.) [5]. Кожен передплатник самостійно вирішував, чи оправляти відповідне оголошення разом із журнальною книжкою, до якої його було додано [6].
Стосовно четвертого пункту програми «Основи» в оголошенні зазначено: «“Вопрос жизни” — вопрос о воспитании и образовании — один из тех, на которые, после крестьянского, обращено внимание правительства и общества» [7]. У збірникові це місце залишено без коментаря, хоча, безумовно, його потребує. Згадкою про «вопрос жизни» Білозерський адресувався до статті Миколи Пирогова «Вопросы жизни» стосовно актуальних проблем виховання й освіти (Морской сборник, 1856, № 7), яка набула загальноросійського резонансу, її широко обговорювали у пресі.
В оголошенні подано список наявних у портфелі редакції рукописів, серед яких названо твори Патриченка [8]. Це давно відомий псевдонім Анатолія Свидницького [9]. Тим часом у збірникові зазначено, що так підписувався Олекса Стороженко [10].
В «Украинской литературной летописи» Петра Єфименка (уривок із неї подано у першому томі) повідомлено, що в Полтаві придбати альманах «Хата» і Шевченків «Кобзар» 1860 року можна «у книгопродавцов Изопольского и Чишака» [11]. У покажчикові імен зазначено: «Чишак (сер. ХІХ ст.) — полтавський книгар» [12]. І в першодруці «Украинской литературной летописи» фігурує «Чишак» [13]. Можна думати, однак, що це помилка друку, оскільки в низці синхронних авторитетних джерел прізвище подано інакше — Чижак. Це, зокрема, оголошення редакції «Основи» про її видання у 1861 і 1862 роках [14] та вміщувані на четвертій обкладинці чисел часопису повідомлення про книгарів, у яких можна оформити передплату на нього («Эм. Гр. Чижак»), опубліковані в січневому числі «Основи» замітки («Чижак», «Э. Г. Чижак»), автором одної з яких був Кониський [15], листи Куліша до Данила Каменецького від 28 квітня 1860 р. [16] і до Кониського від 23 і 28 січня, 17 грудня 1861 р. («Чижак», «Эм. Гр. Чижак») [17], свідчення активіста полтавської громади Віктора Лободи у слідчій комісії щодо української пропаганди про книгарню «Чижака» (грудень 1862 р.) [18].
У передрукованій з «Основи» замітці Куліша «Об издании украинского словаря» зазначено, що один з учасників його підготування — «А. Л. Пестржецкий» [19]. Лише з ініціялами, без жодних додаткових інформацій фігурує він і в покажчикові імен [20]. Хоча певні відомості про близького до редакції «Основи» Андрія Леонтійовича Пестержецького (Пестржецького) вже зібрано. У часописі він вмістив принаймні три публікації [21].
1. Про обговорення другого оголошення в адресованих Шевченкові листах Михайла Чалого і Максимовича див. докладно: Віктор Дудко, Тарас Шевченко: джерелознавчі студії, с. 143–147.
2. Про хронологію і способи поширення другого передплатного оголошення часопису див.: В. І. Дудко, «Із передісторії журналу “Основа”: редакційні оголошення 1860 року», Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту, Ізмаїл, 1999, вип. 6, с. 118–120.
3. Тарас Шевченко в критиці, т. І, с. 729.
4. Републікацію повних текстів їх див.: Віктор Дудко, «Перше передплатне оголошення редакції журналу “Основа”», Вісник Книжкової палати, 2000, № 1, с. 27– 28; Українська преса, т. 1, с. 86–93.
5. Це оголошення помилково трактували як питомий компонент числа і деякі інші дослідники. Напр., див.: И. С. Тургенев, Полное собрание сочинений и писем в 30 томах. Письма в 18 томах. Изд. 2-е, испр. и доп., Москва, Наука, 1987, т. 4, А. И. Батюто, Ю. П. Благоволина, К. Ф. Бикбулатова и др. (подгот. текстов и примеч.), с. 595 (коментар Тамари Ґолованової).
6. Іванові Стешенкові, безумовно, довелося опрацювати комплект «Основи», до чисел якої передплатні оголошення не було підшито, — це й зумовило його помилкові тези про відсутність у 1861 році програми українського часопису. Розглядаючи історію видання, дослідник зазначив: «Що ж проповідували українські провадарі? Відповіддю на це була б програма “Основи”, але такої в [18] 61 році нема. В перший рік існування часопись подала тільки самий матеріял, і з нього можна робити тільки свій вивід» (Іван Стешенко, «Українські шестидесятники», Записки Українського наукового товариства в Київі, Київ, 1908, кн. 2, с. 41). Повторивши в іншому місці цитованої статті, що програму «Основи» не було оприлюднено «весь перший рік», Стешенко додав: «[…] і не було коли не навмисне, то, принаймні, без особливого про неї дбання». «Але врешті, на другий рік, з’явилася і програма», — писав дослідник, помилково вважаючи нею вступні нотатки до першої публікації — у січневому числі за 1862 рік — розділу «Современная южнорусская летопись» (Там само, с. 43).
7. Тарас Шевченко в критиці, т. І, с. 543.
8. Див.: Там само, с. 546.
9. Див.: О. І. Дей, Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–ХХ ст.), Київ, Наукова думка, 1969, с. 303.
10. Див.: Тарас Шевченко в критиці, т. І, с. 787, 794.
11. Там само, с. 602.
12. Там само, с. 799.
13. Полтавские губернские ведомости, часть неофициальная,1861, 22 февраля, № 8, с. 48.
14. Українська преса: Хрестоматія, Львів, 1999, т. 1 / Упоряд., ред. текстів, переклади, приміт. та комент. М. Ф. Нечиталюка, с. 93, 99.
15. Олександр Переходовець [О. Кониський], «З Полтави (грудень 1860)», Основа, 1861, январь, с. 322; П. Горницкий [П. Кулиш?], «Из-под Киева (17 декабря 1860)», Там само, с. 329.
16. Див.: «Письма Кулиша к Д. С. Каменецкому (1857–1865)» / Публ. А. Л[азаревского], Киевская старина, 1898, т. LXI, июнь, отд. І, с. 382.
17. Див.: Михайло Возняк, «Листування Панька Куліша з Олександром Кониським», Нова Україна, 1923, № 10, с. 142; № 11, с. 154. Так подано прізвище і в автографах названих листів (див.: Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, ф. 77, спр. 125). Чижак був «комиссионером г. Кулиша» (П. Горницкий [П. Кулиш?], «Из-под Киева (17 декабря 1860)», с. 329), поширював у Полтаві його видання.
18. Гніп. Громадський рух на Україні 1860-х рр., с. 84.
19. Тарас Шевченко в критиці, т. І, с. 574.
20. Див.: Там само, с. 787.
21. Див.: Віктор Дудко, «Оголошення про вихід у світ чисел журналу “Основа”», Відкритий архів: Щорічник матеріялів та досліджень з історії української культури, Київ, Критика, 2004, т. І, с. 595; Его же, «“Основа” и русская журналистика начала 1860-х годов: источники и интерпретации», Вісник Київського славістичного університету. Серія: філологія, Київ, 2006, вип. 33, с. 23–25. [ Згорнути рецензію ]
|
