|
СКІФІЯ-2013-Осінь : Літературно-мистецький альманах
Олександр Апальков, Олена Соколова, Карачун Оксана
— Склянка Часу*Zeitglas,
2013.
— 476 с.
— (Серія: альманахи).
— м.Канів. — Наклад 1000 шт.
Можливість автографа.
ISBN: 978-966-2306-50-7
ББК: 84 (4-Укр.-Рос) 6-5
Жанр:
— Проза
— Поезія
— П’єси
Анотація:
Альманах «СКІФІЯ-2013-Осінь»
(сучасна проза, поезія, есеї, критика, художні переклади)
До участі в алманасі 9-го випуску, редакцією було запрошено 85 сучасних авторів України, Росії та закордону.
Збірку рясно іллюстровано молодими художниками України.
Паперовий варіант книги можна придбати післяоплатою (50 грн.), замовивши в редакції:
zeitglas@ck.ukrtel.net
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Пішли ми якось по гриби
Опісля спекотних днів випало два дощі. Видалася нагода вибратися до лісу. Кортіло подихати свіжим повітрям, а коли пощастить, назбирати й грибів. Тож, ми з дружиною сіли в авто, та й чкурнули подалі від міста. З нами була німкеня, Хельга. Жінка в літах, добре освічена, говірка.
Дорогою ми обмінювалися знаннями про природу, зокрема про ліси та гриби.
Виявився дещо дивний факт – німці, незважаючи на те, що люблять і з апетитом їдять гриби, ніколи не збирають їх. Бо у Німеччині вживають тільки покупні гриби… Зібрані ж вважаються небезпечними. Німаки – народ прагматичний.
Там ... [ Показати весь уривок ]
гриби вирощуються на фермах і продаються в супермаркетах.
Найбільше нащадки Нібелунгів ласують шампіньйонами. Часто їх навіть і не готують, просто додають сирими в салат і їдять. Що стосується інших різновидів грибів, то вони в магазинах не продаються.
–Щопрвда, – поясняла іноземка, – німці, котрі живуть у селах, інколи збирають гриби самостійно. Одначе і вони беруть тільки знайомий їм, наприклад, білий гриб, а на інші не звертають уваги.
–Тож, – намагався я шуткувати, – для емігрантів із колишнього СРСР в Німеччині справа збиральництва дуже вигідна?
–Так! – сумлінно мовила наша візаві. – Хоча, за суворими законами наших земель з лісу брати з собою дозволено не більше 500 грам грибів. В іншому випадку – штраф. Втім, наскільки мені відомо, – замислилася пані, – жодного такого порушення виявлено не було. До того ж ми – німці піклуємося про свої ліси, тому в тамтешніх грибах майже відсутні шкідливі домішки, навіть якщо вони ростуть неподалік великих міст. Отже, – всміхнулася вона рівниною штучних зубів, – коли ви зустрінете у німецькому лісі людину з кошиком і ножем, не лякайтеся, звертайтесь до неї російською мовою.
Непомітно, за розмовою, добралися ми до українського лісу. Облишили машину край дороги, ввімкнувши сигналізацію. Німкеня посміхнулася.
Ми вже з півгодини обминали одне за іншим звалища сміття.
Хто привіз його сюди? Думалось нам із дружиною. Напевно, не німці. І не росіяни. І не поляки з болгарами… Свої – українці. Хтось, приміром, «не полінувався», притягнув вантажівкою і вивалив просто на кущ шипшини рештки ремонтних робіт: биті кахлі, старі шпалери, віконні рами…
– Ти ба, мовила моя дружина, – якась погань оздобила лісову галявину урбаністичним хеппінінгом.
– Можливо, – долучилася до мовленого німкеня, – неблагополуччя в душах ваших людей провокує нестабільну екологію?
–Таку пряму або опосередковану взаємозалежність, – намагався якось іронізувати я, – неможна виключати. Не дарма американський математик Едвард Лоренц – хизувався я далі своїми знаннями, – зазначав у своїх лекціях “Якщо метелик змахне крилами в Китаї, то почнеться ураган в Мексиці”. А у подальших роботах він написав : “Один метеоролог відмітив, що, коли теорія хаосу вірна, помах крил чайки назавжди змінить карту погоди”.
–У Німеччині, – поясняла нам Хельга, – зелена поліція в короткий термін розшукала б негідників.
–Яким чином?
– У будь-якому звалищі знайдуться рештки документів, квитанцій, рахунків, газет. За ними встановлюється порушник і накладається відповідне стягнення. Адже один дурний вчинок, – підняла Хельга вказівного пальця, – провокує два, а два – десять. Тут дарма й шукати гриби…
Трохи згодом нас зустрів пригорбок із старих автопокришок, якогось дрантя від «Жигулів» та іншого мотлоху. [ Згорнути уривок ]
|
