Олексій Чупа : Бомжі Донбасу : (Homo Profugos) : Анотація, уривок з книги.

Автор Олексій Чупа. Бомжі Донбасу : (Homo Profugos). У жанрах Альтернативна історія, Пригодницьке, Міське. Анотація: Очікування...
 
Олексій Чупа : Бомжі Донбасу : (Homo Profugos) : Анотація, уривок з книги
Книжки за жанрами

Всі книжки (1579)

Книжки за першою літерою назви
Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Книжка
Книжка Олексій Чупа "Бомжі Донбасу : (Homo Profugos)" (фото 1)
Бомжі Донбасу : (Homo Profugos)

Олексій Чупа

— LA Discursus, 2014. — 148 с. — (Серія: Свіжа проза).
— м.Івано-Франківськ. — Наклад 2000 шт.

ISBN: 978-966-97378-7-8

Жанр:
Альтернативна історія
Пригодницьке
Міське

Анотація:
Очікування мають здатність не справджуватися. Особливо — очікування очевидного. А цілком очевидним видавалось би, що в період, коли доля цілої країни вирішується на територіях довкола Донецького басейну, книжка автора з Макіївки під назвою «Бомжі Донбасу» виявиться гостросоціальною публіцистикою або ж т. зв. «чорним реалізмом». Певну неоднозначність вносить хіба підзаголовок «Homo Profugos» (людина-вигнанець, бурлака), формально дублюючи назву, а по суті ‒ маркуючи текст латиною, що може слугувати своєрідним фейс-контролем на вході в романний простір. Латина немов застерігає: не все тут так просто, як видається, а отже, не варто надто покладатися на очікування очевидного.

Іздрик

Поділитись:

Лінк із зображенням книжки:

  Уривок з книжки Рецензії в пресі (2) Відгуки читачів (0) Де купити (0) Скачати файл

10.
- Не знаю, как чёрт, а капец вам, хлопцы, светит. Кто такие? – бородатий, промовляючи це, рішуче наближався до мене впритул, знімаючи свою стару, місцями порвану куртку, здається, військову. Мені стало якось не по собі.
- А ви хто? – поцікавився я про всяк випадок.
- Я – Гепа, – представився головний, - а это – дружбаны мои. Мы тут мусорки держим, а вы нашу хавку тырите, сволочи. Итак, кто такие?
- Та ніхто. Просто їсти захотілося, покопалися в баках. Вибачте, якщо це ваше. Ми підемо, – я кивнув Сєрому й зробив кілька різких кроків повз бородатого, але він випростав руки, перегороджуючи ... [ Показати весь уривок ]

[ Згорнути уривок ]

Реклама
Rambler's Top100