|
Espirando
Срджан Срдич
(Переклад:
Олена Концевич, Татаренко Алла, Гук Зоряна, Чорпіта Наталя, Василишин Марія)
— Літопис,
2013.
— 188 с.
— (Серія: ДК№426).
— м.Львів. — Наклад 500 шт.
ISBN: 978-966-8853-41-8
ББК: 84 (4 СЕР)
Жанр:
— Романи, новели та оповідання
— Цикли різножанрових оповідань
— Психологічне
Анотація:
Збірка оповідань сербського письменника Срджана Срдича «Espirando» (муз. завмираючи, вмираючи) містить дев᾽ять постапокаліптичних історій, об᾽єднаних спільними мотивами та інтонацією. Розповіді про маленькі приватні кінці світу набувають універсального звучання. «Вірші на смерть» говорять водночас про життя і кохання, а історії екзистенційних драм звичайних людей відлунюють цитатами з музики «пост-рок» гуртів і світової літературної класики.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Я не мусив переходити на інший бік. Десь на середині вулиці розташована квіткова крамниця. Коли я хлопчаком проходив тут, ідучи до школи, у моїй голові сформувалося чітке уявлення, переконання, що на тому місці продають винятково квіти для мерців. Із могили нашої вчительки на похороні, куди нас повели, таких сопливих і нажаханих, сміялася жінка, котра працювала у квітковій крамниці. Ніколи раніше я не бачив, щоб вона сміялася. У моєму роті назбирався сирийосад із дна гробниці, і я блював на пошкоджений, напіврозвалений надгробок косоокого старого. Хтось підійшов, обняв мене і промовив: «Все до ... [ Показати весь уривок ]
бре»... Не пам’ятаю, чи я повірив.
Він стояв перед крамницею. Передніми шинами автомобіля міцно вгризшись у тротуар.
Ніби чекаючи, що йому відчинять. Однак було запізно. Дві плями світла примарно стикалися,
перехрещувалися, проходили повз і накладалися одна на одну, розриваючи одна одну, пересікаючи власні етеричні тіла – неонове світло понурої реклами над вітриною й освітлена зсередини вивіска служби таксі, недолуга й тупа.
Я сказав «доброго вечора», ні тихо ні голосно, намагаючись справити враження. Як і завжди, фрази сповнювали мене незвичайною хоробрістю, промовляння різноманітних кліше
діяло так, що я почувався відвертішим і кращим. Супроти правил гарного виховання, я сів
на переднє сидіння. Зазвичай я цього не роблю. Зачиняючи дверцята, я пильнував за нюансами,
аби, поки я роблю це, здатися в очах супутника людиною виваженою і вартою безумовної поваги, і дивувався зі свого як незвичного, так і незрозумілого вчинку.
Опівніч і десять хвилин... [ Згорнути уривок ]
|
