|
Золоті мальви : Поезія і публіцистика
Тетяна Лісненко
— ТОВ "Торговий дім "Папірус",
2009.
— 130 с.
— (Серія: ДК №3481).
— м.Ромни. — Наклад 800 шт.
Тверда обкладинка.
ISBN: 978-966-2458-71-8
ББК: 84(4Укр)6
Жанр:
— Романи, новели та оповідання
— Збірки лірики
— Сучасне
Анотація:
Книга видана до 20-ї річниці незалежності України. Поезії про Україну, Батьківщину, рідний край, людину і сенс її буття . Інтимна лірика , зворушливі рядки про кохання та розлуку, радість і журбу... Проза: публіцистика, художні етюди, замальовки, новели.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
П’ятерко діток М. виховувалося в школі-інтернаті. Братики і сестрички – дружні і хороші дітки. На весняні канікули (згідно з Указами і Постановами) дітки поїхали в чужу сім’ю відпочити. Дуже постаралися «батьки», аби всі діти згодилися піти в їх сім’ю: старшому скутер пообіцяли, меншенькій – мобільний телефон, іншим – іграшки, солодощі тощо. І згодилися діти, і поїхали з міста в село – Глухівського району. Колись воно таки мало розбудовуватись, до помаранчевої революції, бо аж чотири будинки двоповерхові збудовано було. Та майбутні мешканці, як бачимо, знайшли більш затишні місця… Адже ні клубу, ... [ Показати весь уривок ]
ні школи, ні ательє – поле навкруг і бур’яни. Ось вам і кругозір, ось вам і розвиток! А старший хлопчик у місті ще і в музичну школу по класу баяну ходив,.. успіхи мав…
Біологічний батько (вийшовши із запою) поцікавився, як його діти живуть у новій сім’ї, - поїхав, знайшов. А потім, порівнявши із перебуванням їх у школі-інтернаті, приїхав і поділився побаченим із працівниками школи.
65
Всі чотири будинки заселені жителями Москви, які також із різних дитячих будинків та інтернатів узяли дітей і «виховують». У деяких з них немає навіть паспортів, лише тимчасові посвідчення).
Батько гостював 40 хвилин, у господі дуже було холодно (лютий), ноги померзли! «Економимо», - пояснили господарі. На гроші, що виплачувалися на дітей щомісячно, у дім найнята домогосподарка, яка варить, прибирає, дивиться за дітьми… А що ж роблять прийомні батьки!?. Палять цигарки прямо в будинку, вживають грубу і нецензурну лексику, добро, ласка і милосердя там і не з’являлися…
Але ще більше вразило те, що сусідня господарка-москвичка привела маленьке дитя та заставляла одну з батькових дівчаток глядіти аж до вечора. І коли дівчина відмовила (бо тато приїхав провідати!), то горе-сусідка жорстоко вдарила по обличчю і почала грозитися. Питається: навіщо потрібно було з великої родини школи-інтернату забирати цих діток у таку сім’ю? Адже у державному закладі кожен день контролюється перебування дітей: і харчування, і оздоровлення, і фінансова діяльність. Санстанція, прокуратура, міліція, органи освіти, сім’ї і молоді, соціальних служб, обласні органи і відділи – відкритий номер телефону довіри. А хто буде контролювати оту злощасну сім’ю, яка, окрім зла, жорстокості, грубощів нічому більше не навчить. Але зарплата батькам (ще й яка!) щомісяця в потрібний термін, а ще і на кожну дитину, та і стаж помаленьку іде. Оце бізнес! А коли дітям виповниться 16-18 років, і якось, можливо, будуть влаштовані на навчання, - ці горе-батьки відповідальності уже і не несуть. І кому вони, сироти, знову потрібні? А віком не обмежені (і законом теж, на жаль!) батьки знову можуть брати чужих дітей і жити «по-справжньому», домогосподарка за державні гроші про все подбає… [ Згорнути уривок ]
|
