|
ВІСНИК III-го міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора" : спеціальне видання
Олександр Апальков, Вікторія Торон, Валерія Влащик
(Переклад:
Олександр Апальков)
— Склянка Часу*Zeitglas,
2015.
— 132 с.
— (Серія: ВІСНИК міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора").
— м.Канів. — Наклад 300 шт.
Можливість автографа.
ББК: 84 (4-Укр.-Рос) 6-5
Жанр:
— Поезія
Анотація:
III Конкурс на кращий поетичний твір громадянського спрямування був оголошений 01 лютого 2015 року та тривав до 30 травня 2015 року.
Це літературне змагання поетів відбувалося відповідно темі
«Обніміться ж, брати мої»
і полягало у висвітленні проблем подолання духовної та політичної кризи України та пошуку її місця серед інших держав.
Умови конкурсу:
мова написання — українська або російська;
обсяг твору обмежувався "повними" двадцятьма рядками
( п`ять класичних чотиривірши "четверостиший")
Твори, які перебільшували зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БРАЛИСЯ
вік учасників — не обмежений.
кількість творів — ОДИН!
Редакция СЧ приймала до розгляду авторські тексти за обов`язкової наявності короткої біографії автора ( із зазначенням року народження та поштової адреси автора).
Вартість пимірника 50 грн. + поштові витрати (25 грн.)
оплата - по отриманню посилки, на пошті.
ВІСНИК III-го Міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора" видано малим накладом (для учасників конкурсу та членів журі)
Цього року буде ВПЕРШЕ відзначено дипломом й автора, твір якого набере найбільший рейтинг оцінки прямого обговорення у КОММЕНТАРЯХ на цьому сайті.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
ЯКБИ СЕБЕ МИ ШАНУВАЛИ
Якби себе ми шанували
в дорожній куряві років,
то нині б очі не згасали
в війною вкрадених синів.
Не було б вражої навали
під грім цинічної брехні,
й братів би наших не вбивали
на власній з прадідів землі.
Якби ми справді пам’ятали
замучених пташиний глас,
вони б, прилинувши, стояли,
немов сторожа, коло нас.
Вони б вказали нам дороги,
якими в світі ходить зло,
і шепотом перестороги
охолодили б нам чоло.
Не догоджаючи сильнішим,
мов недоучене дитя,
ми не ховалися б у ніші
напівсвідомого буття.
І ті, що стали ворогами,
нас пізнавали б у ... [ Показати весь уривок ]
лице...
Якби себе ми шанували...
Й платили віддано за це.
Вірш Вікторії Торон, (США)
-------------------------------------------------------------
МАРІУПОЛЬ
Мой друг и брат, в годину горя
не бросивший свою страну
и город-сад у синя моря,
влюблённый в мирную волну, –
какою музыкой поведать,
какой палитрой передать
тот взрыв любви, надежды, веры
и Божьих знаков благодать,
когда меж Сциллой и Харибдой
дней страшных силились пройти
мы сквозь обман, без ямбов-нимбов,
лишь с на устах «прощай-прости»?
Мы живы, мы прошли частицу
того ненастного пути,
какой и в страшном сне присниться
не мог когда-то, и идти
ещё, быть может, нам далече,
в свинец оделись рубежи,
но – живы мы, ещё не вечер,
и будет праведною жизнь!
Вірш Валерії Влащик. [ Згорнути уривок ]
|
