Наталія Дев'ятко : Скарби Примарних островів. Карта і компас: 2-ге видання : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Олеся Слижук (джерело: КЛЮЧ)

Творчість сучасної української письменниці Наталії Дев’ятко ввійшла до списку літератури для додаткового читання школярами. Зокрема рекомендована для старших підлітків її трилогія "Скарби Примарних островів". Нині вийшли друком дві частини: "Карта і компас" та "Кохана Пустельного Вітру". Ці романи відразу після виходу стали предметом обговорення критиків, численних відгуків та рецензій (Н. Антоненко, В. Білявська, Е. Заржицька, Т. Литовченко та ін.), але не досліджувались в контексті сучасного літературного процесу та розвитку українського фентезі як його складової частини. Звернення до аналізу ... [ Показати всю рецензію ] художнього світу романів на часі, адже вони презентують нову жанрову модифікацію в літературі для дітей та юнацтва – пригодницьке фентезі з виразними мариністичними мотивами.

Морські пригоди, як основний сюжетний стрижень, проглядаються крізь низку фентезійних елементів – міфологію, ущільнений хронотоп, розмаїтий образний світ. Море, як особливий душевний стан персонажів, об’єднує їх у єдину команду однодумців. Воно є ініціальною ознакою для упізнавання "Своїх": "Карта з’явиться знову, коли ти знайдеш тих, у чиїх очах плескотить море" [1, с. 4].

Команду охочих до морських пригод письменниця формує досить ґрунтовно, хоча в результаті вона постає дуже неоднорідною. Головним протагоністом у трилогії є піратський капітан Ярош Сокіл, який відразу навіює алюзії із Джеком Горобцем, персонажем відомої кінофраншизи "Пірати Карибського моря", але Ярош є цілком оригінальним і за характером, і за життєвим покликанням. Він здатен спілкуватися з самим морем, якому "відомо незміримо більше…" [1, с. 5], і "чути" море в людях.

З усіма учасниками експедиції за скарбами письменниця знайомить на початку трилогії, що створює враження перевантаженості персонажами й водночас ущільнює сюжет. Команда Сокола досить різноманітна і за віком, і за походженням: це й таємничі "давні", і чаклуни, і янголи, русалки, фенікси, й звичайні люди, дорослі й діти, які вирушили на пошуки своєї мрії – скарбів міфічних Примарних островів. Поступово автор розкриває роль кожного персонажа у композиції трилогії, відтак в уяві читача складається цілісна картина – авторський фентезійний світ, у якому кожен протагоніст займає своє місце.

Час пошуку для команди людей з очима, у яких "плескотить море", у першій частині трилогії ущільнений, що створює фентезійність сюжету й дає змогу ближче познайомитись із кожним. Детальний опис історій членів команди також дає змогу відтворити з окремих легенд цілісну міфологію задуманої Наталією Дев’ятко трилогії.

Топос, у якому відбуваються основні пригоди Яроша Сокола і його команди, – це міфічна Імперія, яка локально виявляється у місцях, тісно пов’язаних з морем. Починаються події в тихому приморському містечку, де відчутним є дух моря, мандрів і таємничості. Є у романах і міфічні міста, розташовані у степу (Елігер) та в пісках (Саркон).

Море і суша не протиставляються, а органічно поєднуються й взаємодоповнюються, створюючи тло для пригод. Майже кожен розділ починається з мариністичного, урбаністичного або степового пейзажу, що виражає настрій мандрівників і супроводжує їхні пригоди: "Ірина зустрічала ранок, стоячи на носі корабля. Хвилі зеленіли в сонячному промінні: збувалася мрія, яка так довго переслідувала її в снах. Лагідні світанкові хвилі, на які хочеться ступити і йти до самого виднокраю... Море було щедрим на попутний вітер для корабля з чорними вітрилами, не замутнена гладь стелилася під кілем" [1, с. 101].

Справжнім носієм пригод є піратський корабель: "Вітрила на трищогловій красуні "Діаманті" були чорними, а очі дерев’яної скульптури на носі невеличкого фрегату майстри зробили кришталевими. У погляді берегині корабля переломлювалося вранішнє світло, пір’я на крилах скульптури з ніжним дівочим обличчям чи то сирени, чи то янгола, прикрашали бронзові й мідні вставки, які неяскраво блищали на сонці" [1, с. 44].

Світ морських пригод у трилогії Наталії Дев’ятко розкриває справжню суть персонажів та складається з окремих пазлів-доль, учинків в єдину міфологічну сутність – фентезійну сагу про епічну битву з Імперією та її втіленням – білою примарою – Химерою. Протистояння інтересів виражається у творах через своєрідні бінарні опозиції: добро (чорний піратський корабель) – зло (Імперія та її втілення – біла Химера); вірність – зрада; вода – полум’я; мудрі давні – недосвідчені діти; свобода – полон тощо.

Ущільнений на початку твору хронотоп поступово набуває динамічності, розгортається через низку подій та зіткнень інтересів і мрій персонажів. Сюжети романів, які входять до трилогії, концентруються навколо мікротем, зазначених у підзаголовках. У першій частині – це чарівні карта і компас, за допомогою яких можна потрапити на Примарні острови й здобути скарби; у другій розкривається таємниця коханої Пустельного Вітру давньої Аліаль.

На шляху до омріяних островів виникає безліч перепон, які герої долають, утрачаючи в боротьбі товаришів і збиваючись зі шляху. Кілька локусів у творах – це в’язничні підземелля – втілення зла, неволі, тоталітаризму Імперії. Ціною непоправних втрат, лише за допомогою давньої магії мандрівникам удається звільнитися з них.

Міфічний топос романів концентрується навколо окремих магічних місць – проклятий корабель "Астагор", загублений від цивілізації острів, підземелля Імперії, мертве місто, цвинтар піратських кораблів тощо.

Фентезійний антураж створений яскравими пейзажами й детальними описами інтер’єрів, використанням магічних предметів, які є своєрідними маркерами етапів пригод: поява й зникнення магічної карти скарбів, вітрила-оберіг "Діаманти", помережані зірками, компас, що веде в потрібному напрямку, вогники, що з’являються у дитячих руках, ручні комахи у танцівниць, магічна куля, яка втілює мрію тощо. Є у романах трилогії й "магічні" числа. Зокрема символічно, що, полонивши мандрівників, Химера наказує сімох жінок з піратського корабля відправити у Саркон – давнє місто посеред пустелі.

Композиція романів становить єдність, об’єднану образами персонажів та ретроспективами. Зауважуємо кінематографічність трилогії, створену авторкою за допомогою прийому монтажу окремих епізодів, що створюють візуалізований шлях героїв до Примарних островів – утілення мрії. Розділи виконують роль своєрідних кадрів з окремим інтер’єром, які пов’язуються вчинками персонажів. Розміреність розповіді й акцентуація на деталях створюють ефект уповільненості дії, співвідносний у кінематографі з аніме, в якому можливе втілення фентезійного сюжету в кадрах. Так авторка реалізує кінематографічний прийом "частина замість цілого", що дозволяє "вчитатися" в кожен окремий фрагмент тексту. Окремі епізоди мають ефект видовищності, що створюються виявом чарівних можливостей окремих персонажів – магів, русалок, демонічних істот та ін.

Отже, світ морських пригод у романах трилогії Наталії Дев’ятко "Скарби Примарних островів" постає як фентезійна міфологічна дійсність, створена засобами вторинної умовності. У цьому ірреальному авторському світі простежуються сюжетно-композиційні стрижні, які й спрямовують подорож. Авторська міфологія оригінальна, сконденсована навколо основних протагоністів, приваблює несподіваними подіями, протиборствами світла й темряви у розгортанні сюжету. Інтрига незавершеності й недомовленості, сподіваємось, розв’яжеться у фінальному романі "Шлях за виднокрай", задуманому авторкою як остання частина трилогії, який стане предметом нових наукових студій.



Література

1. Дев’ятко Н. Скарби Примарних островів. Книга 1. Карта і компас: роман. Харків: Мачулин, 2015. 372 с.

2. Дев’ятко Н. Скарби Примарних островів. Книга 2. Кохана Пустельного Вітру: роман. Харків: Мачулин, 2017. 376 с.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Бібліотека "Під спільним дахом" (джерело: ФБ)

Книга молодої дніпропетровської письменниці Наталії Дев'ятко "Карта і компас" - перша частина трилогії "Скарби Примарних островів", переносить читача у вир подій, які відбуваються у багатьох просторах та в різні часи. Незвичайні пригоди, які відбуваються з головними героями твору захоплюють з першої і до останньої сторінки.

Під вітрилами корабля "Діаманти" зібралася незвичайна команда. Тут і знавець морського чаклунства капітан Ярош Сокіл, у руках якого зачарована карта, могутні давні істоти, казкові герої, колишній пірат, шкільний вчитель, звичайна родина. Усіх їх покликала жага пригод та ... [ Показати всю рецензію ] неабияке бажання знайти незліченні скарби. Та чи знайдуть наші герої скарби Примарних островів і які випробування їх чекають?

Книгомани, любителі пригодницького фентезі, отримають справжню насолоду від несподіваних подій та сюжетів роману, неймовірних пригод героїв.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Witold Pajgert, Sonia Pajgert (джерело: Букнет)

Хе-гей! Нарешті добралися до улюблених пригод. Від солоного морського бризу до пустельного суховію. Екшн в чистому вигляді. Дружба, сильні характери, величні таємниці. Авторці велике дякуємо за емоції Бажаємо натхнення і гарного настрою, бо вимагаємо повного хепі-енду!

Автор рецензії: Ангелина Гапотий (джерело: Букнет)

Перша книжка неймовірна, прочитала на одному подиху. Спостерігаючи за розвитком подій, іноді навіть лік часу втрачала. Вже почала другу і дуже вражена, якщо чесно. Зрада прийшла звідти, звідки не чекали.
Виклад тексту, на мою думку, дуже гарний. Завдяки великій кількості зворотів та описів, картинка у голові вимальовується надзвичайно точно. Ні на одну мить не пожалкувала, що взялася читати. Дякую Вам за вашу працю і можливість нею насолодитися.

Автор рецензії: Галина Бенкалович (джерело: Букнет)

Дуже цікавий чарівний світ піратських капітанів та його герої.Ілюстрації чудові-матеріалізують написане і героїв історії. Витончені і прекрасні образи .Дякую творцям магічної реальності. Натхнення, сили, успіху у вашій творчості.

Автор рецензії: Оксана Кириченко (джерело: Буквоїд)

Це книга-подорож у світ, де пірати ходять на розумних кораблях, Імператор бажає підкорити всі землі, а давні блукають віками, споглядаючи за людством. Світ, де Море має волю й прислухається до прохань тих, хто звертається до нього. Де останній піратський корабель із чорними вітрилами лине назустріч пригодам, а люди, що зібралися на тому борту в пошуках скарбів, здатні перевернути усталений світ. Книга-подорож крізь світи, крізь час і простір, повз привидів минулого й майбутнього.

Закінчимо з ліричним вступом і пришвартуємося до порту. Це молодіжна проза, але вік читачів особисто я визначати ... [ Показати всю рецензію ] не беруся. Книга непроста для сприйняття завдяки поетичній авторській мові, повній метафор та образності, і водночас чарує своїми таємничими персонажами й химерним світом. Читач підіймається на борт корабля, нічого не знаючи про його команду, але пізнає поступово, з дрібних деталей збирає картинку. Кожний, хто приєднується до піратського капітана Яроша Сокола для пошуку скарбів, насправді шукає дещо інше. Сам же обіцяний приз видається мені символом того, що є для людини цінним, того, що насправді бажаєш отримати понад усе. І коли персонажі полишають корабель, знайшовши те, що для них важливіше за пригоди на кораблі під чорними вітрилами, я міркую, чого ж шукають ті, хто на ньому залишаються? У всіх є свої секрети. У всіх є минуле, сховане під покровом темної ночі чи страшного прокляття, є майбутнє, зіткане зі стежок, які вони виберуть. Куди ці стежки приведуть? До звірячого міста? Під крила Імператорського радника? На Тортугу? До мертвого міста? До світу, в якому існує метро? Чи до площі із чотирма чорними статуями?

Книга написана в пригодницькому жанрі, проте її важко назвати суто розважальною. Читач досліджує образи й світ разом із автором, розмірковує над вчинками персонажів, шукає глибини протистояння Моря та Імперії. Текст насичений деталями, які можна легко пропустити, якщо читати по діагоналі й загубити нитку оповіді. Велика кількість персонажів, які з’являються на самому початку книги, коли подорож лише маячить попереду, а команда тільки збирається, бентежать читача, котрий намагається всіх їх одразу запам’ятати. Зав’язка історії ніби є, а з іншого боку, читача кидають у вир подій, де він мало що розуміє. Структурі бракує сеттінгу, але це компенсується психологізацією персонажів, символізмом образів та ефективним методом занурення.

Історія балансує на межі літератури й кінематографу. Сцени змістовні, проте часто не мають конкретики в подіях: читач бачить лише схематично зображені фігури на шаховій дошці. Як вони рухаються – інколи не вловити, а інколи потрібно самостійно провести паралелі й здогадатися. Я вбачаю тут перехід від класичної літератури з надмірною описовістю до кінематографічної літератури з акцентом на персонажеві. І цей симбіоз, на диво, гармонійний. Я не маю з чим порівнювати цю книгу, вона неповторна за своєю структурою та манерою оповіді. Книга-подорож, в якій живеш і мандруєш разом із автором та його персонажами.

Читачу, ти теж шукаєш свої скарби. Але чи маєш ти достатньо волі, впертості й снаги, щоб сісти на піратський корабель? Чи плескотить у твоїх очах море? Чи ризикнеш відкинути свою порожнечу й повернутися назустріч невідомості, щоб пізнати і, цілком можливо, навіть змінити світ?)

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Ніна Коваль (джерело: Букнет)

Вітання Вам! Моя перша подорож під чорними вітрилами завершилася і хочу трішки поділитися своїми враженнями та емоціями) Найперше, що скажу, ця подорож була приголомшливою! Ніколи раніше не задумувалася над тим, що можна ТАК любити море і що я сама зможу ТАК захопитися книгою, де одним з головних персонажів є саме Море) Ваша книга з тих, котрі хочеться читати по вінця занурюючись у кожен епізод, кожен вчинок, кожне слово. На початку мого знайомства з капітаном та його командою, Ви сказали мені, що книга відкривається для кожного читача по-своєму. Для мене це тиша зіткана з роздумів, ефемерність, ... [ Показати всю рецензію ] барвисті сплетіння чарівної казки, в котру беззастережно віриш і впевнено стверджуєш: "Так, це справді було. Нехай не у теперішньому часі, не в цій реальності, може навіть не на цій планеті, але ж воно було!") Книга пронизана сумом, приреченістю, жертовністю і вірою. Аж до щему в грудях звернення капітана наприкінці. Коли я закрила останню сторінку, залишився присмак світлої печалі. Відчуття прощання зі старим другом, котрого більше не побачиш, але знаєш, що у нього все буде добре. Море не хоче мене відпускати, тому пірнаю у продовження з головою)
Дякую Вам, Наталю, за дивовижну історію!

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Оксана Кириченко (джерело: Букнет)

Прийшла зізнаватися) Читаю. Наразі на 14 розділі) Стільки маю думок і вражень про цю книгу, а слова важко їх скласти. Це дуже незвичайна книга! Поетична мова, сповнена образності, робить книгу водночас вишуканою і непростою для сприйняття. А за словами стільки всього ховається, що я б не сказала, що ця книга для підлітків... Молоді - так. Спраглої молоді, яка бажатиме зазирнути за завісу. Попервах мені було складно через цю надмірну образність та наявність цілої купи нерозкритих поки що персонажів. Я швидко забувала, хто дорослий, а хто дитина, хто чарівник, хто давній, а хто простий смертний. ... [ Показати всю рецензію ] Центральним незмінно залишався Ярош, попри те, як би це химерно не звучало, що про нього читач знає ще менше, ніж про решту персонажів. Але поволі просуваючись у читанні, я помітила, що перестрибування оповіді з одного персонажа на іншого мене більше не бентежать. Я відчуваю якусь гармонію в авторській розповіді, спокій, ніби корабель пливе по тихому морі і всі, хто за бортом, поки що друзі на віки-вічні, а тому сприймаються як єдине ціле.

Мене цікавить світ у цій історії. Він постає поступово, нарощується деталями. Мені не вистачало цієї конкретики на початку, а тепер вона ніби приходить на мій заклик. Мені страшенно цікаво, чи будуть бурі в цій історії, чи втратить вона оту гармонію між персонажами під час цих бурь, та якими саме будуть ці бурі. Поки що море тихе, але я чекаю) Поки що персонажі забарвлені в нейтральні тони, а Імператор здається примарнішим за самі Примарні острови, отож я в передчутті, коли це враження розвіється димкою й маски спадуть з облич. Оскільки в мене таке враження, що геть кожний на тому кораблі носить ту маску й вдає із себе того, ким не є насправді) Може, я помиляюся? Але для цього треба дочитати.

Дочитала) Трохи-трохи припідняли завісу до розуміння того світу))) Книга-подорож ззовні така ж гарна, як і всередині) Враження, наче Море вихлюпнулося на мене зі сторінок, а потім, коли я дочитала, сховалося назад і залишило по собі щемкий присмак його прощання. Дуже гарно написано! Уся ця метафоричність, образність зачаровує й водночас ховає за собою непростих персонажів та їхній химерний світ. Не читала ніколи нічого подібного до цієї книги, і цим вона ще більше захоплює)) Дякую за цю незвичайну магічну подорож)

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Simona Balanchuk (джерело: Букнет)

Фентезі "Скарби примарних островів. Карта і компас" прочитала із великим захопленням.

Читаючи цей відомий твір моєї улюбленої та дуже талановитої письменниці Наталії Девятко, я завжди пишаюся її багатою, колоритною українською мовою. Дуже талановито відтворені події та пошуки героїв, які перегукуються з філософським поглядом на життя самого автора твору, відображені у жанрі фантастичної марінистики, близькому до жанру пригодницької фантастики.

Пропоную всім, як дорослим так і підліткам прочитати "Скарби примарних островів. Карта і компас"
Бажаю приємного читання та нових пригод!!! ⛵

Автор рецензії: Ніна Коваль (джерело: Букнет)

Ця книга сповнена казковості, але вона тиха, неспішна та вдумлива, як море перед грозою) То я про Скарби Примарних Островів. Карта і компас Наталії Девятко.

Скарби Примарних островів. Карта і компас — це холодні тумани та міста-привиди на мапі похмурої величної імперії. Це відчайдушні пошуки примарних скарбів, це героїчні вчинки тих, кого не прийнято вважати героями, це самопожертва заради близьких, це протистояння химерним істотам, що спраглі до крові, це Море, котре здатне підкорити волю будь-кого з живих чи мертвих.

Якщо завмираєте, чуючи шум морських хвиль, якщо на горизонті призахідного ... [ Показати всю рецензію ] сонця вам ввижаються напнуті чорні вітрила, якщо жадаєте потрапити в команду до справжнього капітана та встати за штурвал величного корабля, якщо ви справді розумієте, що таке Піратський Кодекс Честі — ця книга однозначно для вас!

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Зірка Мензатюк (джерело: ФБ)

Спочатку мене дещо дивувало: чого це українська дівчина з Дніпра вирішила писати про піратів? Хай уже Антон Санченко пише про море - там зрозуміло, чому; хай Анатолій Качан плекає поетичну мариністику - він же виріс у козацькому селі недалеко від моря; - але вона? Коли ж прочитала її "Скарби Примарних островів", усе само собою стало на свої місця. Ота розбурхана, нестримна вольниця (піратська? а чи козацька, запорізька?), отой непереборний порив до свободи, - свободи, яка дорожча навіть за життя, отой дух лицарства, дух шляхетності, - кому ще про таке писати, як не молодій авторці Наталі Дев'яткo ... [ Показати всю рецензію ] Natalia Devyatko з тих країв, де "сонце гріє, вітер віє на степу козачім". Ця романна трилогія (бо крім цих двох, що на фото, вже є і третя частина) читається на одному подиху і буквально ряхтить несподіванками, карколомними сюжетними поворотами і такою буйною фантазією автора, яка не перестає дивувати. Дух свободи. І честь, як найвище мірило. Адже це саме те, що так потрібно читачеві-підліткові, що суголосне юній романтичній душі.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Дарина Пилипенко (джерело: Книжкова Скриня)

Піратська тема неабияк нав’язла на зубах в українських читачів і глядачів за останні десять років. Беручи до рук першу частину трилогії «Скарби Примарних островів», я не збиралася знайти там щось нове чи незвичайне. Не надто надихала й обкладинка, де принц призначив побачення своїй русалоньці, чий вигляд аж ніяк не претендував на хоч якесь поняття про красу.
Однак, уже з перших сторінок стало зрозуміло, що споглядання обкладинки завело мене, як читача, явно не туди. У творі не було ні принца, ні його любої русалоньки. Хоча і принц і русалка стрілися на сторінках, але в якості другорядних персонажів.
Натомість ... [ Показати всю рецензію ] у творі діють піратські капітани. Саме капітани, а не та завжди п’яна юрба однооких кульгавих піратів із папугами, як їх нині часто змальовують у більшості книжок і фільмів.

Піратські капітани – напрочуд серйозні люди, у них погано із почуттям гумору і багато ворогів. Одним із головних героїв твору є саме піратський капітан – Ярош Сокіл. Однак, це не перевтілення одурілого від свого минулого Джека Горобця. Ярош Сокіл значно глибший і яскравіший персонаж, який внутрішньо розвивається протягом усього твору.
Починається книга з того, що якась таємнича істота, що ховає своє обличчя, дає піратському капітанові зачаровану карту скарбів. Хоча надалі героям буде не до скарбів, тут би життя зберегти, а не те щоб збагатитися.
Загалом, безумовною чеснотою цієї пригодницької книги у стилі фентезі є саме психологічний розвиток персонажів. Незалежно від того, ким є герой – чарівником, піратом, колишнім служкою Імперії, нащадком давнього народу чи дитиною, якій поталанило опинитися на борту піратського корабля, – він буде розвиватися і рости емоційно. І чим складніший персонаж, тим більше на його шляху стрінеться пригод і випробувань. Іноді важких і небезпечних.
Героїв у цьому творі багато, іноді в них трохи плутаєшся, але, схоже, таки всі, кого Ярош Сокіл збирає до своєї нової команди (а це обов’язкова умова, щоб знайти скарби Примарних островів), для чогось потрібні. Зважаючи на те, що це об’ємна трилогія, думаю, що всіх їх буде розкрито, а роль тої чи іншої особи стане зрозумілою далі.
Твір поліфонічний. Він розвивається не лише сюжетно, але й ідейно та філософськи. У багатьох героїв «своя правда». Всі мають свій погляд на те, що відбувається.
Головний конфлікт твору також поліфонічний: це світоглядний конфлікт між Духом Імперії та Морем, яке є уособленням свободи; це конфлікт за панування над світом між Імперією і Піратським братством; і нарешті це особистий конфлікт між Ярошем Соколом і радником Імператора, прадавньою істотою, яка й збудувала Імперію, а тепер збільшує її вплив шляхом завоювань, підкупів і різноманітних хитрощів.
Ще однією чеснотою книги хочу назвати її сюжетну складність, підкріплену світоглядною філософією. У творі багато сюжетних ліній і розгалужень, що робить його кінематографічним. Камера може слідкувати за кожним із персонажів, незалежно від важливості їхньої ролі у сюжеті або належності до табору «своїх». Наприклад, деякі сцени читач бачить через світосприйняття «ворогів», що не типово для твору такого жанру, але дає можливість осмислити різні точки зору персонажів, що робить твір цікавим і для дорослої аудиторії.
Сюжетних ліній багато, вони переплітаються, але основних, майже неперервних дві: шлях, яким іде піратський корабель, на якому збирається нова команда Яроша Сокола, і шлях від Імперської столиці до моря, яким слідує юнак Сашко. Цій людині судилося зустрітися з багатьма піратськими капітанами і значно вплинути на долю цього фантастичного світу, його очима читач бачить Імперію та дізнається про деякі її страшні злочини, разом із ним вчиться розуміти, наскільки неоднозначними можуть бути людські вчинки. Зрештою, наприкінці першої книги, Сашко і Ярош Сокіл зустрічаються і вже разом продовжують шлях.
Минуле – важлива складова цього твору. Минуле є у кожного з персонажів, про нього постійно кажуть, частину спогадів «показують» наче в реальному часі за суто кінематографічним принципом. Дізнаючись щось нове про того чи іншого героя, часто читач змінює своє ставлення до нього. Це також додає книзі складності і поліфонічності сприйняття.
Окремо потрібно відмітити дуже гарну образну українську мову і велику кількість метафор, які створюють потрібну для сприйняття твору атмосферу. Текст густий і насичений подіями, багато з них підкріплені серйозним філософським осмисленням та психологією, емоціями...

Висновок: Безумовними чеснотами цієї книги є оригінальність та захопливий складно побудований сюжет, яскраві персонажі. З мінусів можу вказати насамперед складність твору для сприйняття дитиною і повну невідповідність ілюстрацій та оформлення самому тексту. Це той випадок, коли твір, чия основна аудиторія – дорослі, мислячі люди (але його сприймуть й емоційно та розумово розвинені діти), було помилково віднесено до середнього шкільного віку.

Важливо: Перевидання відрізняється за обсягом і віком аудиторії. Це вже книга для дорослих.

[ Згорнути рецензію ]