|
Літературно-мистецький журнал "Склянка Часу*Zeitglas",№77 : журнал
Олександр Апальков, Єременко Володимир, Крим Анатолій
(Переклад:
Хомутина Хельга, Апальков Олександр)
— Склянка Часу*Zeitglas,
2016.
— 164 с.
— (Серія: журнали).
— м.Канів. — Наклад 1000 шт.
Можливість автографа.
Жанр:
— Проза
— Поезія
— Часописи
Анотація:
До цього номеру журналу увійшли прозові, поетичні та есеічні твори 33 авторів з України, Росії, Німеччини.
Живопис/ Malerei
Віктор Ковальов / Viktor Kowalow
Графіка /Zeichnung
Олексій Мартиросов / Zeichnung von Alexej Martirosow
Примірники журнала можна придбати, післяоплатою 65 грн., (плюс вартість пересилки)
(при замовленні понад 5 примірників, вартість кожного становитиме 55 грн.)
замовивши в редакції:
zeitglas@ck.ukrtel.net
|
Лінк із зображенням книжки:
|
"---Карл-Вольфганг Шелнбергер – із 1998 року став співзасновником та активним співдіячем журналу «Склянка Часу*Zeitglas». Невтомний шукач молодих талантів серед українських митців, він прагнув чим швидшої інтеграції нової України в європейську спільноту. Провідний фахівець в галузі управління економіки із першого року української незалежності, він був запрошений консультантом до уряду Вітольда Фокіна. Втім, запропонована Шелнбергером програма дій видалася занадто радикальною. На думку Шелнбергера, аби позбавиться корупції та тягаря бюрократизму, слід було ще тоді (1991 рік) у всіх українських ... [ Показати весь уривок ]
посадовців (незалежно від рангу) відібрати печатки, у триденний термін!.. А того, хто не зробить цього слід прилюдно розстріляти… Звісно, посаду радника він полишив...Затим – декілька спроб допомогти налагодити (через так званих представників народу – народних депутатів Верховної Ради, – співпрацю українським підприємствам вийти на ринки Німеччини та Нідерландів… Нардепи приїздили на його запрошення до Європи. Їздили по підприємствах, виголошували промови, піднімали тости… Поверталися додому, й все забувалося… 1998 року він долучився до журналу «Склянка Часу*Zeitglas». І відтоді ми співпрацювали напружено, але продуктивно. Карл не лінувався, знаходив час у своєму, завантаженому справами розкладі, аби брати участь у чисельних українських культурницьких форумах. Ми багато подорожували Україною. Проводили зустрічі із творчими людьми. Пошук талановитої молоді. Нові плани... Карл-Вольфганг уважно й постійно стежив за розвитком сучасної світової літератури. Такої, понадміру величезної бібліотеки як у його домі, я не бачив у жодного іноземця. Долучившись до журналу «Склянка Часу*Zeitglas», він всотував у себе силу-силенну знань із історії української та російської словесності. Не було жодної німецькомовної розвідки, новинки про літературний процес на компакт-дискових носіях, котрий би він не придбав і не передав мені дублікату. Він міг цитувати розлогі уривки з Шевченка, Франка, Пушкіна, Бродского, Довлатова, Аксьонова, Пелевіна та інших. Долучався до коректури перекладів сучасних українських, частково зовсім невідомих широкому загалу авторів, на німецьку мову. В останній рік працював над перекладом роману видатного українського письменника Анатолія Крима «Труба». Вів перемовини із видавництвами Німеччини та Австрії про друк цього твору окремою книгою.Він любив музику Роллінг-Стоунз. Мав незбагненне почуття гумору. Вмів блискавично вразити доброго співрозмовника доладною веселою тезою, а недоброзичливця б:– саркастичною ескападою. Як випускник престижного університету і вишуканий спеціаліст, був дружнім із багатьма видатними особистостями Европи, Сполучних Штатів, Китаю. Володіючи десятком мов, спілкувався без перекладачів, що підсилювало його не абиякий шарм..."
Олександр Апальков, стор.105 [ Згорнути уривок ]
|
