|
03.06.2016
Автор рецензії: Яна Стогова
(джерело:
Книжкова Скриня)
Непомітно, сторінка за сторінкою, ось ми і дісталися до заключної книги про пригоди китеняти Тимка і його чисельних друзів.
Голодний і злий кальмар Архітеутис намагався вполювати морських зірок. Саме це стало причиною їхньої втечі з коралового атола.
Він настільки голодний, що ладен з’їсти і своїх помічників, смакуючи ними, як вподобаними гамбургерами. Добре, що Баклан та Альбатрос вчасно втекли від свого покровителя. Баклан то й взагалі зібрав навколо себе прихильників, «готових проголосити його радником із військово-наступальних дій» (С.8). Так і хочеться сказати, що таких навряд виправиш.
От ... [ Показати всю рецензію ]
тільки кожна таємниця залишається невідомою широкому загалу до певного часу – кальмара помічає Морський Коник. Підтвердилися чутки і страшилки про лихе чудовисько.
А як здолати такого небезпечного і сильного ворога? Який ще, як виявилося, володіє гіпнозом. Коли наші друзі таки зустрічаються з Архітеутисом, просто серце завмирає. Особливо хвилюєшся за хоробру Морську Ластівку і Морську Зірочку, яким доводиться найтяжче.
Тільки гуртом можна перемогти. Всі, з ким ми знайомилися протягом попередніх книг, беруть участь у цій битві, виконуючи своє важливе завдання.
Але якою має бути ця перемога? Що зробити з кальмаром? Знищити? Ув’язнити? Відправити до зоопарку? Перевиховати? А чи це можливо взагалі?..
Як вважаєте ви, шановні читачі? Як здолати прадавнє страховисько?
Якщо є ідеї, гайда дивитися, чи справдяться ваші передбачення. Чи, можливо, морські мешканці вигадали свій спосіб боротьби з лихим кальмаром?..
На останок хочу додати, що шоста книга динамічна, цікава, весела, а її мова так само образна, як і в попередніх частинах. Багато тут також різноманітних приказок, перероблених на «морський» лад.
У цей світ хочеться повертатися знову і знову.
А ще ви дізнаєтеся про те, за що можна отримати Всесвітню Триндичівську Премію! Можливо, і хтось із вас згодом стане претендентом на цю високу нагороду.
Висновок: Цикл із шести книжок про китеня Тимка та його друзів дає можливість маленьким читачам пережити багато пригод, а дорослим згадати дитинство. Я дуже рада, що мандрувала цим світом. [ Згорнути рецензію ]
|
|
22.05.2016
Автор рецензії: Ольга Рєпіна
(джерело:
Жінка-Українка)
«Тепер не затримають нас
ані штиль,
ані застояна вода!
Ла-ла-ла!»
(Еліна Заржицька)
Сучасній дитячий українській літературі вже багато років, і можна з упевненістю сказати, що морської тематики у творах українських авторів не так вже й багато. Тим цінніший факт виходу в харківському видавництві «Талант» серії із шести книг Еліни Заржицької, в яких ця тематика відображена повною мірою. І відображена талановито.
Якщо б я не знала пані Еліну, то подумала б, що книгу написав якийсь науковець, що півжиття ... [ Показати всю рецензію ]
подорожував морями із суто науковими цілями, а потім, вирішивши змінити профіль, у казковій формі, але професійно, розповів сучасним дітлахам, що то є море-океан та його мешканці.
До речі, це дуже важливо – знайомити дітей з навколишнім світом і різноманіттям його проявів очима різних людей, бажано позитивно налаштованих для передачі свого досвіду молодшому поколінню. У даному випадку цей аспект особливо значущий, оскільки світ сучасного дитинства і так обмежений нашими дорослими діями. До того ж, вираження у текстах позитивної життєвої позиції у наш час річ не менш дефіцитна, ніж, припустимо, оптимізм. Тому так впевнено Елина Заржицька завойовує свій сегмент суспільної уваги та любові в читача з книгою про китеня Тимка та його найкращого друга – капітана Хвалька-Теревенька.
Завжди казала, що талант організатора у сучасній дитячий літературі не менш необхідний, ніж просто талант письменника. Написала «просто талант» й посміхнулась. Як багато людей при відсутності інституту літературної критики зараз вважають себе талановитими! Але це окрема розмова, не притаманна творчості пані Еліни. Дійсно, поряд зі справжнім літературними можливостями автор має смак менеджера: до спілкування з дітьми, батьками, педагогами – задля проведення правильно організованих презентацій та самопрезентацій. Причому, авторка робить це з фантазією, коли готуються для дітей вистави, яскраво організовані зустрічі, використовуються щодо спілкування з аудиторією Іnternet, Skype та інші можливості сучасного зв’язку.
У цій важливій справі авторці з задоволенням допомагають і бібліотеки, і видавництво «Талант»! У Львові, на презентації книги, Еліна Заржицька одягнулася у матроський кітель та кашкет із якорями, а «підтримували» цей своєрідний message іграшковий китеня Тимко та корабель капітана Теревенька. А в Дніпропетровській обласній дитячий бібліотеці фахівці влаштували для дітей справжню виставу с музикою та співами. Також з уважністю вікового психолога спостерігаю в Network, як діти малюють китеня, ліплять із пластиліну мешканців океану, пишуть листи, що потрапляють до авторки і, як я знаю, на тлі цього вібувається особисте листування з маленькими пошановувачами книги та авторами малюнків.
На даний момент очевидно, що зусилля пані Еліни дали свої плоди: діти полюбили героїв книги. А що може бути дорожчим для автора? А ви знаєте, що дітей не можна заставити полюбити просто так. Діти дуже чутливі до дворушництва й лже-щирості, і ніколи не посміхнуться фальшивій людині чи казці. І тільки казка, яка завжди підкреслює прагнення дитини до внутрішньої свободи, самопізнання, органічно вписується в сучасний соціальний простір, розкриває перед дитиною потенціал необмежених можливостей для розвитку особистості, – викликає емоційну реакцію, що згодом перетворюється на особистісні компоненти дорослішання.
Дійсно, коли у ранньому віці дитина знайомиться з дитячою літературою, це з початку тільки відображення батьківських смаків – тільки батьки обирають перші казки, які слухає їх малеча. Але потім починають формуватися власні «казкові інтереси» малюка, й він вже може сам показати чи замовити книжку, яку бажає послухати. Причому може це робити навіть у дуже ранньому віці, бо раніше, ніж почати розмовляти, дитина слухає.
Як і нам, дорослим, нашим дітям подобається різна література: одному – віршики, іншому – маленькі казочки, ще комусь – широкі полотна з розгорнутою в часі перспективою. Твори ж Еліни Заржицької читають усі, бо вона надає можливість дитині сприйняти текст, у якому немає простору, суб’єктивно понівеченого негативним сприйняттям дорослого. Немає того, що зветься «підрубані крила» дитинства. І це великий приклад для батьків. Я завжди наполягаю: якщо ви були щасливим/нещасливим малюком – при будь-якому з цих варіантів надайте своїй дитині можливість відчути радість справжнього дитинства.
Тому рекомендую твори Еліни Заржицької для читання з дітьми: вона добре володіє специфічним секретним кодом, який робить її казки, і особливо повість «Китеня Тимко», однаково цікавими для дітей різного віку. Тому що авторка, як я вже наголошувала, з прискіпливістю невіддільного вченого і поетикою справжнього позитивіста вводить дітей до життя.
Той, хто бере в руки «морську» книжку Еліни Заржицької, ніби чарівною паличкою розсовує перед собою глибини океану і занурюється в новий для нього світ рифів, коралів, чудернацьких морських мешканців, в якому реальні події життя дуже природно поєднуються з казкою. Фантазійність сюжету авторки надає змогу через своєрідний казковий антропоморфізм (приписування якостей людини тваринам) пізнати нові місця, характеристики людей у спілкуванні, особливості вирішення конфліктів та комунікації у групі та сімʹї, і використовувати опанований текст для роздумів через для споглядання красоти морських глибин та рефлексію щодо стосунків головних героїв.
А маленький китеня Тимко, навколишній світ якого населений незвичайними явищами та істотами, надає дітям прикладу, як поводитися у надзвичайних ситуаціях чи просто товаришувати. Хоча у цьому йому справно допомагають мама, друзі та капітан Хвалько-Теревенько, який не втратив дитячої безпосередності бачити й розуміти світ по-справжньому барвисто. Ніби яскраві стрічки із чарівної скриньки фокусника тягнуться історії про невідомі раніше морські явища, що зустрічаються в океані. Тут і розповіді про мешканців морських глибин чи особливості життя таких популярних тварин як кити, восьминоги, корали, морські зірочки, манти тощо, ознайомлення з працею рибалок та відважних капітанів. І все це автор розповідає кумедно, з казковими прийомами, при цьому не опускаючись до сюсюкання або зпримітивлення сюжету. І, найголовніше, повість Еліни Заржицької «Китеня Тимко» має дуже важливу рису – пізнавальність. Не дидактично нудну, а яскраву та веселу, яку в контексті сучасного погляду на педагогіку і повинні мати всі пізнавальні прийоми для наших дітей.
У Фейсбуці побачила рекламу видавництва «Талант» – фото шістьох книжок повісті Еліни Заржицької «Китеня Тимко», яка супроводжувалась надписом: «Набір з шести книжок коштує...». Я відразу ж відреагувала на цей рекламний хід привітанням автору з виходом своєрідного «шеститомника», який відкриває маленьким читачам світ знання, справжньої дружби та людяності. Ніхто, як ми, дорослі, знаємо – хтось повинен це робити. [ Згорнути рецензію ]
|
