Юрій Грицина : Вірус правди : Повість : Анотація, уривок з книги.

Автор Юрій Грицина. Вірус правди : Повість. У жанрах Фантастичний детектив, Соціальна фантастика. Анотація: Люди хочуть знати правду. Ал...
 
Юрій Грицина : Вірус правди : Повість : Анотація, уривок з книги
Книжки за жанрами

Всі книжки (1569)

Книжки за першою літерою назви
Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Книжка
Книжка Юрій Грицина "Вірус правди : Повість" (фото 1)
Вірус правди : Повість

Юрій Грицина

— Український Авторський Портал, 2016. — 125 с.
— м.Тернопіль. — Наклад 1 шт.

Жанр:
Фантастичний детектив
Соціальна фантастика

Анотація:
Люди хочуть знати правду. Але чи завжди правда є такою бажаною? Та настає час, коли нічого крім правди говорити неможливо. І йдеться не про чесність, чи вроджене почуття справедливості, а про розробку таємної лабораторії. Уявіть звичайних людей, які говорять тільки гірку правду. А найгірший жах усіх політиків – фізична потреба бути чесними.
Ці зміни некеровані, безконтрольні і «вірус правди» розповсюджується блискавично, попри усі заходи безпеки та спроби ізоляції. Які ж зміни чекають на людей і людство?

Поділитись:

Лінк із зображенням книжки:

  Уривок з книжки Рецензії в пресі (0) Відгуки читачів (0) Де купити (0) Скачати файл

Пройшовши через прохідну, Валентин відразу ж відправився до директора заводу. Двері в кабінет були зачинені, але він так їх смикнув, що вони мало не злетіли з петель. Директор сидів за столом, вдаючи, що щось записує, а з-під столу вилізла секретарка.
– Ну що, Аліно, твій чоловік знає , чому у тебе зарплатня така, як в начальника цеху?– спитав у неї Валентин.
Секретарка дурнувато посміхалася і, задкуючи, вийшла з кабінету. А директор і далі не відривався від своїх паперів.
– Пора,– сказав йому Валентин.
Директор з-під лоба зиркнув на відвідувача, але погляд вийшов не начальницький,– таким ... [ Показати весь уривок ]

[ Згорнути уривок ]

Реклама
Rambler's Top100