Кошелєв К., Васильченко В., Соколюк О., Дубинянська Я., Таран Л., Левченко А., Наталя Гук, Сідаш М., Рудницька А., Смагіна М., Кришталева О., Цвіліховський В., Жванко Л. : "Автомобілі, автомобілі..." : Анотація, уривок з книги.
Кошелєв К., Васильченко В., Соколюк О., Дубинянська Я., Таран Л., Левченко А., Наталя Гук, Сідаш М., Рудницька А., Смагіна М., Кришталева О., Цвіліховський В., Жванко Л. : "Автомобілі, автомобілі..." : Анотація, уривок з книги
Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних. www.vsi-mebli.ua
Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Книжка
"Автомобілі, автомобілі..."
Кошелєв К., Васильченко В., Соколюк О., Дубинянська Я., Таран Л., Левченко А., Наталя Гук, Сідаш М., Рудницька А., Смагіна М., Кришталева О., Цвіліховський В., Жванко Л.
"Автомобілі, автомобілі..." - третя збірка серії "Дорожні історії". Це оповідання чотирнадцяти українських авторів, об'єднані автомобільною тематикою, пригодами, подорожами, історіями, мріями та всім, із цим пов'язаним.
Наші автори - люди різного віку, статі і життєвого досвіду - щедро діляться з читачами своїми творами на цю тему, без обмежень у жанрі та обсязі, розповідаючи правдиві чи вигадані історії, смішні, сумні та геть нереальні. Всі сюжети так чи інакше торкаються автівок. Але...
Але направду всі ці історії не стільки про залізних коней, як про нас із вами - про живих людей із нашими проблемами, переживаннями, прагненнями, коханнями, розчаруваннями, втратами, але з вірою в те, що все буде добре.
Рекомендовано для читання широкій читацькій аудиторії, дуже рекомендовано для читання в дорозі, але не за кермом!
Сіли. Пристебнулися. Ганна широко посміхалася та махала на прощання консультантам автосалону. Олена подумки перехрестилася. Потім попросила подругу помовчати та робила рухи, повторюючи пошепки: «Завестися. Включити поворот. Включити режим «drive». Зняти з ручника. Пропустити всіх водіїв на дорозі. Рушити». Поки серце вистрибувало на «торпеду» від хвилювань, руки й ноги повторювали відпрацьовані рухи.
Нарешті виїхали! Ганнусі хотілося кричати від повноти почуттів та притискати до себе Оленку, але вона тільки ще ширше посміхалася та дивилася по сторонах.
- Заправка , бензину обмаль, ... [ Показати весь уривок ]
– промовила Олена , пам’ятаючи наказ Сергія одразу заправитися. «Ластівочка» якраз проповзала повз покажчика найближчої заправки, хоча водієві здавалося, що вони несуться на шаленій швидкості.
- Так, - підтвердила Ганна, - за триста метрів.
- Триста метрів, - повторила за подругою Олена тоном, який би приніс «Оскара» будь-якому виконавцеві ролі пораненого бійця, що має проповзти цю відстань до рятівного редуту.
Через хвилину знов пошепки: «Поворот праворуч. Режим «Parking». Ручник. Повернути ключа…». Машина в‘їхала на територію заправки, але зупинилася задовго до колонок. Напружене мовчання перервала шоферка:
- Ганнусю, а ти пам‘ятаєш, з якого боку автівки бак?
