|
ДІТКАМ НА ДРІМКИ (електронна книга) : Дитячі казки та історії для особливих дітей
Ольга Рєпіна
— "КАССІОПЕЯ сузір'я українських книжок",
2014.
— 24 с.
— (Серія: Дитячі казки та історії).
— м.Дніпропетровськ. — Наклад 1 шт.
ISBN: ISBN: 978-617-517-167-7
ББК: ББК: 84.4 УКР 6
Жанр:
— Казки
— Дитячі оповідання
— Піксельні книжки
Анотація:
Пропонована збірка казок і історій призначена для дітей з особливими потребами. Ці оповідки використовуються в навчальній, виховній, позакласній роботі з дітьми-вихованцями молодшого шкільного віку для розширення знань з довкілля та підвищення рівня соціально-психологічної адаптації методами арт-терапії.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
ОЛЕНЯТКО
У великому лісі жило оленятко. Воно було маленьке, з коричневою спинкою та очима кольору стиглих ліщинових горішків.
Оленятко народилося нещодавно, тому друзів у нього ще не було. Велетенській дуб хитав над ним своїми могутніми гілками: „Я друг тобі, не бійся! Я захищу тебе від дощу та негоди...”
− А що це таке „друг”? − запитало оленятко.
– Це той, хто допомагає і не чекає винагороди, – відповів мудрий дуб.
– Виходить, і трава мій друг: я в ній ховаюся, – дійшло висновку оленятко. – А це – друг? – і малюк повернув голову услід джмелю, що пролітав над ним.
– Він може ... [ Показати весь уривок ]
тебе ужалити, бо вороже налаштований до незнайомців, – відповів дуб. – А для квітів він друг, тому що обпилює їх.
Оленятко замислилося.
− Тобто, якщо я вірно зрозумів, можна бути і другом, і ворогом?
Дуб захитався і зітхнув: ”Еге-ж...”
– А я не хочу бути ворогом, я хочу бути другом! – хвилювалося оленятко. – Я буду тільки другом для усіх!
− Що ж, спробуй... – відповів розумний старий дуб. Оленятко звелося на тоненькі ніжки і підстрибнуло від радощів, – що є мама, що є друг, що гріє сонечко.
− Ой-ой! – заголосив хтось із трави. – Ти зламав мені ніжку!
Оленятко злякано нахилилося до землі і побачило маленького жучка, який ридав, тримаючи у висячому положенні свою зламану ніжку. – Я тепер не зможу ходити! Який ти великий і злий!
− Я не злий, – розгубилося оленятко, – я необережний і не бачив тебе у густій траві. Пробач мене. Я хочу бути твоїм другом! Знаєш, давай я носитиму тебе на своїй спині, доки твоя ніжка не одужає!
І оленятко опустилося на коліна, щоб маленькому жуку було зручно заповзти йому на спину.
– Ну що, маленьке оленя? – запитав дуб, який спостерігав за ними з висоти. – Легко бути усім другом?
– Ні, – відповіло йому оленятко. – Але я зрозумів, що у світі повинні існувати повага, щирість і доброта. Тоді всі будуть друзями.
Старий дуб ствердно похитав своїми гілками. Він давно вже це зрозумів. [ Згорнути уривок ]
|
