|
Святославова Сварґа : Спроба відродження традицій в поезії
Володимир Вакуленко-К
— Ліра-К,
2016.
— 188 с.
— м.Київ. — Наклад 300 шт.
ISBN: 978-617-7320-69-1
Жанр:
— Верлібр
— Римований вірш
Анотація:
Книга «Святославова Сварґа» поділена на кілька розділів: їх чотири. Кожен розділ – тематично впорядкований. Вивірений. Виважений. Тематика текстів – напрочуд розмаїтна – від національно-патріотичної до любовної, онтологічної з язичницьким забарвленням. Вірші – експериментальні у формо-змістовому вираженні, вони – музичні (автор– дипломант спецвідзнаки «Коронації слова» у «Пісенній ліриці»), вони певною мірою – провокативні. У всьому місиві віршотехніки – душа зраненого птаха, яка прикривається розкішшю творчості. Несподіванкою видається фольклорна складова деяких розділів. Фольклор віршів зберігає у собі уламки міфів, які втратили свою первісну властивість і функції, сприймаються у народнопоетичних текстах як вигадка, образна оздоба чи сюжетна схема, що вже стала традиційною. Такою «вигадкою» свого позасвіття й користується автор.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Уривок із ІІІ частини. ЗОРЯНИЦЯ КАЯЛИ
ВОЛОДАР ВОГКОСТИ
Розстає.
Ми не риби,
Риби не ми!
Худі дахи
Іконами до неба.
Хто-небудь
Прокинеться снігом,
М’яким,
Недовговічним
Соком потепління
Хоча хто вони ті
Ритми авторуху,
Що безіменно
Співають мотанку
Зеленим вітром проспектів?
А нині червоний,
А нині вогко,
А нині назовність
Глибина –
Отам бо і зійде
СОНЦЕ.
ДЖАЗ ВЕСНИ
Пам’ятник невідомому каменю
Правнук добірного спомину
Вогник кульбабо-сонця
Татуювання прийдешнього степу
Папірці-прапорці холоду-хаосу
Наслідки слідів примарних примат
Що мозком зіпріли в могилах-будинках
Он ... [ Показати весь уривок ]
метелик на першій валькірії
В час запліднення бджолиного джазу
Велобайка наскрізь маршруту
Порідняться підрубані парубки
Як впаде сліпий вождь із герба
Тож нап’ються з лисиці вогню
Ніч запалять на полі нерівному
Січ розбавлять із краплями долі
Десь Меркурій позбавлений посоха
Ранок зійде з оголеним черевом
Гой, Княжна-Весна неприборкана
В твоїй правді уся земля збуджена
Спокусився надкушеним тілом
Та приручена ластівка з’їла
Так було до обрізаний крил
Доки новими не залікуються…
季節
夏
Небо осліпло яблуком
Втислось в кошачі груди...
Скучив дуже.
冬
Зима прикусилась калюжею,
день посміхнувся вологим.
З богом, сніжиться...
春
Миші на теплих вишнях
Тиша закрапала віршем...
Дощ народився.
秋
Сірим золотом
пошила сукню бабця...
Сумую за цілунком.
桜
Воно так сталось. В ці морози хворі снігом
Вся райдуга авто закреслювала мінус дня.
На білих шпальтах зим хтось тяжко дихав –
Швидив на повній. Впав. Себе підняв
Бідняк з тяжкої думи. Знаєш підбери уяву
Не вір, що маєш менше ти ніж два крила.
Зима. Від вічности холодне щось й лукаве…
А за моїм вікном, на срібній хвилі, сакура цвіла.
ДОЩІ НАВИВОРІТ
Дощі навиворіт
Душу викроять
Лоскутами вологими
На текстильні тексти
Харарські храми
Смугасті собаки
Вельможний гавкіт
Та порятують крила
Чи добре поїли
Місіонерів-туристів
Артура тісто
Словами збігло
Аферні ігри
Ефірна зброя
Трактир конвою
Мить вогнепальна
А ми на салі
Чоботи шиєм
Когут на шию
Горлати вчора
Вуглі фолькльору
Хрести на левах
Любов миттєва
Конгрес сусідів
Відсуїциду
До самовтоми
Свинцеве вдома
То й гості в осліп
Нап'ються в роздріб
З зірок Дахао
А в грудях травень
Сплетінням сонця
В саду емоцій
Почесні квіти
Наказ сіріти
Між словом небу
Віршів молебень
Калюж гуртових
На ситих дровах
Огні роздерті
У сні четвертім
Ти Абиссинія
І трішки філія
Як ніжний колір
Окраса крику
Впаде за комір
Борги- будинки
Податки-вікна
До всього звикнув
До себе ледве
Брестиме небом
Орбітний буйвол
Сховай у вузол
Жінок колишніх
Як старість вишиють
Відчуєш кроки
Тремтливих вишень... [ Згорнути уривок ]
|
