|
Душа обирає наосліп : Прозовий диптих
Саня Малаш
— Strelbytskyy Multimedia Publishing,
2017.
— 40 с.
— м.Київ. — Наклад 0 шт.
Жанр:
— Романи, новели та оповідання
Анотація:
Прозовий диптих Олександри Малаш «Душа обирає наосліп» присвячений Жінкам, які блукають у пошуках свого місця у цьому світі. Вони навпомацки знаходять людей, яким віддають найдорожче – ключі до серця. Героїні повістей «Коли моя мати співає» та «Карамболь», здавалося б, ніколи не зрозуміли б одна одну, якби десь зустрілися. Одна не вміє жити в реальності, але сили духу вистачить на те, щоб і подорослішати, й лишитися собою. А інша так ревно відстоює свою гідність, що це закінчується нервовим розладом. Але є те, що їх об’єднує – бажання, пройшовши всі випробування долі, зберегти своє жіноче Я та розчинитися в любові до Того Єдиного, який прийме й покохає такою, як є…
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Потім кур’єр передав мені в офіс якісь екзотичні фрукти. «А-а, мабуть, комплімент від того кафе, де ми вчора з подружками офіціанта чихвостили». Але ні, кафе тут було ні до чого: на дні кошика я знайшла записку: «Ти ж не любиш квіти за те, що їх не можна їсти». Про це міг знати лише один індивідуум. Теперішній мій хлопець навіть не пробував піднести мені квіти. А подружкам я ніколи не зізнавалася в тому, що терпіти не можу, коли приголомшливої краси троянди зрізують і мучать у якомусь розчині, аби вони кілька днів порадували око. Зате я люблю екзотичні фрукти. Спробувала майже всі, які потрапляють ... [ Показати весь уривок ]
якось до нашої країни. Окрім одного, що зветься карамболь. Або карамбола, якщо вже так принципово. Загадковий індійський плід. «Отаке довге, ребристе, що його як ріжеш, то робляться зірочки», — як казав колись мій покійний дід, який бачив цей фрукт лише по телевізору.
Оті зірочки ще чотири роки тому студент третього курсу Роман В., тоді без прізвиська Сорока, відданий мені, другокурсниці, по самісінький кінчик оселедця на остриженій голові, дуже хотів придбати для нашого пікніка на десерт. Але, побачивши ціну, охнув, почав нишпорити по всіх кишенях, визбируючи копійки, потім попросив найменший екземпляр, на який забракло двох гривень. Він благав продавця поступитися, за що отримав не лише відсіч на прилавку, а й гнівне: «Ти ба, екзотики йому схотілося! Фашист!» — у черзі. Після того — не знаю, чи купував він собі ті карамболі, чи ні, але в мене зникло бажання їх куштувати. [ Згорнути уривок ]
|
