|
Альманах "Скіфія-2020-Осінь" : Проза, поезія, есеї
Олександр Апальков, Бойко Карина, Грудзинська Олена
(Переклад:
Апальков Олександр)
— Склянка Часу*Zeitglas,
2020.
— 196 с.
— (Серія: альманах СКІФІЯ).
— м.Канів. — Наклад 500 шт.
ISBN: 978-617-7425-56-3
ББК: 84 (4-Укр.-Рос) 6-5
Жанр:
— Проза
— Поезія
— Періодика
Анотація:
35-й випуск представив твори 62 -х авторів сучасної України.
Примірники альманаху можна придбати, замовивши в редакції.
Вартість примірника 100 грн. (+пересилка Укрпоштою)
ПРОХАННЯ ДО ЗАМОВНИКІВ:
У замовленні будь ласка, чітко вказуйте кількість примірників та на яку адресу УКРПОШТИ їх надіслати. Падавайте вірно поштову адресу так: Прізвище та ім‘я по батькові, вулиця, номер будинку та квартири, місто, поштовий індекс, номер телефону).
zeitglas.kaniv@gmail.com
НОВОЮ ПОШТОЮ "СКІФІЯ" не надсилається.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Олександр Апальков
Її політик
„Той, хто кидає камінь першим, сам не знає, навіщо він це робить, якщо тільки йому за це не заплатили.”
Вольфганг Кьоппен.
Світ багатих і жебраків. Світ прохачів і спонсорів. Такий світ влаштовує її друга. Її – ні.
Подібно мідному вершнику поглядає на неї він – поважний громадянин. Ліберальствующий тиран.
Під всім небом був у нього єдиний друг – вона. Але тепер – її у нього немає. І немає вже давно.
Ось лежить перед ним, схожа на неї.
Але, тихо!
Він, ситий і злегка піддатий, згадує. І сонце не ворухнеться в небі.
Він виріс в будинку з бібліотекою ... [ Показати весь уривок ]
батька. Батько робив гроші і нічого не читав. Син читав. Весни дозрівали і ставали літами. Осіні перетікали в зими, і стукав капіж зародка нової весни. Він мріяв стати священиком. Його тіло належало його голові. Сладостно-млосна гидота грішних думок його не долала. Він готувався до сану. І був міцний.
Цій міцності позбавила його вона.
Вона розстібнула йому ширіньку і розплющила очі на красу.
– Ти, – сказала йому вона, – стань політиком. Прагни влади, і матимеш її, насолоджуючись.
Їх оточувало казармове плем'я – слуги своїх панів. І він став паном.
Вона ж існувала богемно. Безладно побираючись, ненадійно закохуючись і споглядаючи світ, захоплено. Вона була вигодувана іншим повітрям.
І ось, доля їх звела.
Він усміхався їй приборканим хижаком.
Вона дослухалася.
Він чув дичину.
– Тепер у тебе є право вибору, – сказала вона одягаючись.
– Мати права і обов'язки – сказав він, – це пам'ятка безробітним.
Священиком він не став.
Він прийняв її пропозицію. І пройшли роки.
Тепер він приймав почесті і терпів незручності, тому що його славили телевізори, газети, біг-борди, інтернет. Він постійно готується. Його інтерв'ю улещують дурість тих, хто робить громадську думку. Електорат. Мерзотники, – згадує він часто читане в батьківських книгах, – ці людиська все так-само: вип'ють по кухлю пиво, перш ніж підуть на майдан дивитися, як палять відьом.
Він виглядає поважно, але змахує чимось на лжепророка. Вдало веде розмову авгура. І народ не спить, слухатиме його в нічним телеефірі. І він говорить про себе, для інших: підлітків, чоловіків, жінок.
У нього тепер багато жінок. Він навіть не питає як їх звуть. Цим займається апарат. Він обходиться з ними, невтручаючись. Адже йому лише потрібно скинути „тиск”. Солодко-млосна гидота грішних думок його не здолала-таки. Адже він так потрібен країні. А країна знову переживає чергову кризу, в хаосі і перманентній несталості.
Він вперше покористувався нею, і залишив. Як користуються бритвою, і кладуть у ванні на поличку, до наступної потреби.
Вона була віддана на заклання забуттю в царство бідності, сумнівів і інших інтелігентських розкаянь совісті. Вона протестувала біля парламенту, підтримуючи правильні погляди. Але, в штовханині ніколи не помітити, хто першим кинув камінь. [ Згорнути уривок ]
|
